Напередодні Великої Вітчизняної війни бронетанкові й механізовані війська стали головною ударною силою Червоної Армії. Радянські конструктори створили машини із противоснарядним бронюванням, сильним озброєнням і високою рухливістю. По бойових якостях вони перевершували танки інших держав і повністю відповідали вимогам того років. Прийняті на озброєння 19 грудня 1939 року танки: легкий Т-40, середній Т-34 і важкий КВ , почали надходити у війська із другої половини 1940 року. До початку війни було виготовлено 1861 Т-34 і КВ. З них у прикордонних військових округах, що прийняли перший удар гітлерівської військової машини, налічувалося 967 Т-34 і 508 КВ. Основу ж танкового парку Червоної Армії - більше 23 тисяч машин становили танки, виробництво яких почалося в 1931-1932 роках, у першу чергу легені Т-26 і БТ. У ході війни відносна кількість легких танків зменшувалося, хоча спочатку в 1941-1942 роках їхній випуск зріс. Це було викликано необхідністю скоріше дати армії якнайбільше бойових машин. Налагодити ж випуск легких танків, використовуючи автомобільні агрегати, було порівняно просто.

Восени 1941 року створюється легкий танк Т-60, в 1942 році - Т-70. Вони відрізнялися простотою конструкції й недорогим виробництвом. Але бойовий досвід показав, що легені танки недостатньо боєздатні через слабке озброєння й бронювання. Тому з кінця 1942 року їх випу ск у СРСР різко скоротився, а наприкінці 1943 року був припинений. потужності, Що Звільнилися, використовувалися для виробництва створених на базі Т-70 самохідних установок

З перших же годин війни танки Т-34 взяли участь у боях і показали неперевершені бойові якості. Супротивник, нічого не знаючи про наші нові танки, не був гото в до встр ече з ними. Його основні танки Т -III і Т-IV не могли вести бій із тридцатьчетверками. Пушки не пробивали броню Т-34, у той час як останні могли розстрілювати ворожі машини із граничних відстаней прямого пострілу. Пройшов рік, перш ніж німці протиставили їм більш-менш рівноцінні по моці вогню й бронюванню машини

Броня важкого КВ на початку війни взагалі не пробивалася снарядами німецьких танкових і протитанкових гармат. Однак деякі конструктивні недоробки зажадали в другій половині 1942 року його модернізації, результатом якої з’явився КВ-1С. Випускавшийся восени 1943 року невеликою серією КВ-85 став перехідною моделлю до нових важких танків ИС-2. Узимку 1943/44 роки промисловість освоїла випуск могутнішого ИС-З .

З 1943 року в РККА велике поширення одержали самохідні артилерійські установки (САУ або СУ). Виникли вони в результаті установки пушки або гаубиці на базі освоєних заводами танків. Різниця між ними полягала у відсутності вежі й спрощеній установці знаряддя з обмеженими кутами горизонтального наведення. Причиною створення таких бойових машин як засобу підтримки танків і піхоти була можливість установки на тій же базі могутнішого знаряддя, чим на танку

Однак перебудова виробництва на новий тип бойової машини спричинила б хоча й коротке, але неминуче скорочення випуску. Треба було знайти базу танка, що вимагала найменших переробок під СУ. Цьому задовольняла база Т-70, на якій була створена СУ-76. Однак незабаром з’ясувалося, що ні СУ-76, ні СУ-122, створена на базі Т-34, не здатні успішно боротися з новими німецькими танками «Пантера» і «Тигр». Тоді на базі Т- 34-76 розробили СУ-85, що восени 1944 року перемінила у виробництві ще більш потужна СУ-100. Обидві установки мали протитанкову спрямованість. Наприкінці 1943 року з’явилися важкі установки на базі танків ИС - ІСУ-152, а в 1944 році - ІСУ-122, які могли успішно супроводжувати піхоту

Хоча Т-34 як середній танк не мав собі рівних і повністю задовольняв наших танкістів, особливо після випуску в 1944 році модифікації Т- 34-85, конструктори, з огляду на досвід боїв, створили новий середній танк Т-44.

Радянська бронетанкова техніка якісно не уступала, а в багатьох випадках і перевершувала ворожу . У кількісному ж відношенні по танках і самохідних знаряддях Червона Армія майже завжди мала перевагу (звичайно ж, у деяких операціях супротивникові вдавалося домогтися переваги).

И в 1945 році випуск бронетанкової техніки практично не знижувався - у першому півріччі виготовили більше 15 тис. танків і СУ. Усього ж з початку війни й до 30 червня 1945 року армія одержала їх більше 95 тис. Причому найважчим для виробництва був жовтень 1941 року (640 танків), коли заводи евакуювалися на схід. Із травня 1942 року промисловість перейшла двохтисячний місячний рівень і нижче вже не спускалася

Легкий танк Т-60

Червоної Армії, ЩоНадійшов напередодні війни на озброєння, танк Т-40 виявився непридатним для бойових дій через слабість озброєння й захисту. У той же час армія гостро мала потребу в масовому танку. У період, коли основні танкові заводи евакуювалися на схід, для різкого збільшення випуску танків можна було використовувати автомобільні заводи. У цьому змісті база танка Т-40 заслуговувала на увагу, оскільки на ньому застосовувалися автомобільні агрегати. Конструктори на чолі з Н.А. Астровим зайнялися переробкою Т-40, у першу чергу посиленням озброєння й броні. Для початку довелося пожертвувати здатністю плавати . Потім багато зусиль зажадало поліпшення озброєння

Установити що була 45-мм танкову гармату не вдалося, тому що нова машина була занадто легкою. Тому довелося змонтувати 20-мм скорострільну авіаційну гармату ШВАК-20 (при установці на танк вона одержала позначення ТШН). Для боротьби із броньованими цілями до гармати розробили снаряд із сердечником з карбіду вольфраму

Легкий танк Т-60 (1941 р.)

Схема бронювання танка Т-60

Установити що була 45-мм танкову гармату не вдалося, тому що нова машина була занадто легкою. Тому довелося змонтувати 20-мм скорострільну авіаційну гармату ШВАК-20 (при установці на танк вона одержала позначення ТШН). Для боротьби із броньованими цілями до гармати розробили снаряд із сердечником з карбіду вольфраму

Новий танк одержав позначення Т-60. Ходова частина його залишилася колишньої, як у Т-40, але форма корпуса змінилася убік більше раціональної установки броньових аркушів збільшеної товщини. Вага при цьому зріс, а швидкість зменшилася

Броньові аркуші корпуса склеплені, пізніше їх стали зварювати. У передній частині корпуса розміщені головна й бортова передачі й механізми керування, у середині праворуч - мотор, ліворуч - бойове відділення, у задній частині бензобаки

Озброєння складалося з гармати ТШН і спареного кулемета ДТ і встановлювалося в конічній вежі, круглої або багатогранної залежно від модифікації

Перший серійний танк покинув завод 15 вересня 1944 року, а восени 1942 року його виробництво припинилося. Усього було випущено близько 6000 машин. В 1941-42 гг. як експеримент на танках Т-60 установлювалися напрямні реактивних снарядів БМ- 8-24.

Танк мав задовільну маневреність, гарну прохідність, був дешевий і про ст у производстве.

Легкий танк Т-70

На початку 1942 року колектив конструкторів на чолі з Н.А. Астровим розробив новий легкий танк, що з’явився розвитком Т-60. Насамперед, Т-70 був краще броньований і збройний. Корпус і вежа виконані з раціональними кутами нахилу броньових аркушів. Відділення керування перебувало в корпусі попереду ліворуч, трансмісійне відділення - попереду праворуч. Через те, що силовий агрегат - два спарених автомобільних шестицилиндрових мотори, розміщався уздовж правого борта, бойове відділення з вежею зміщено вліво в середній частині корпуса. Ведучі колеса перебували попереду, а напрямні - позаду. Головний фрикціон і коробка передач розміщалися праворуч у блоці з моторами, а головна передача й бортові фрикціони - у передній частині корпуса

Легкий танк Т-70М (1942 р.)

Схема бронювання танка Т-70

Корпус виготовлений із броньових аркушів, з’єднаних зварюванням або клепкою. Верхній аркуш корпуса над мотором знімний, змонтований на петлях. У кормовій частині корпуса праворуч розташовані вентилятор і радіатори, ліворуч, в окремому відсіку з герметичною броньовою перегородкою, два паливних баки ємністю по 220 літрів

Pages: 1 2

Збережи - » Танкобудування в СРСР . З'явився готовий твір.