«Треба…щоб не для одного мене йшло моє життя…» Л. Н. Толстой. У романі «Війна й мир» Л. Н. Толстой з’являється перед нами не тільки як геніальний письменник. Важливе місце в сюжеті займає його оригінальні історичні погляди й ідеї. Письменник, що у Росії завжди більше, ніж письменник, створює власну філософію історії: цільну систему поглядів на шляхи, причини й мети суспільного розвитку. Викладу їхній присвячені сотні сторінок книги. Кожний з героїв Толстого шукає свій шлях у житті, кожний прагне до якогось особистого, але всі герої люди дуже різні, і тому в кожного з них своє власне подання про щастя. Для когось це вигідне одруження, успіх у світському суспільстві, військова або придворна кар’єра, як для Бориса Друбецкого або Берга. А для когось сенс життя полягає зовсім в іншому. Від свого батька, учасника закордонних походів часів Вітчизняної війни, Л. Толстой успадкував почуття власного достоїнства, незалежність суджень, гордість. Надійшовши в Казанський університет, він виявив незвичайні здатності у вивченні іноземних мов, однак швидко розчарувався в студентському житті. У дев’ятнадцять років він залишає університет і їде в Ясну Галявину, вирішивши присвятити себе поліпшенню життя своїх селян. У Толстого починається пора шукань мети в житті. У болісних пошуках приходить товстої до головної справи свого життя літературній творчості. Духовна краса улюблених героїв Толстого князя Андрія Болконского й Пьера Безухова проявляється в безустанних пошуку сенсу життя, у мріях про діяльність, корисної для всього народу. Їхній життєвий шлях це шлях жагучих шукань, ведучий до правди й добра. Князь Андрій, наприклад, мріє про славу, подібну славу самого Наполеона, мріє зробити подвиг. Але ці мрії не схожі на мрії штабного кар’єриста Жеркова, тому що слава для Андрія Болконского «та ж любов до інших. Бажання зробити для них що-небудь». Заради своєї мрії він іде в діючу російську армію, бере безпосередню участь у боях. Але цей шлях виявився помилковим, він приводить князя Андрія до глибокого розчарування й духовної кризи. Так, він робить свій подвиг під час Аустерлицкого бою. Підхопивши прапор, Андрій Болконский захоплює за собою солдатів, що відступали, в атаку. Але ця атака не могла врятувати вже програний бій, герой прирік солдатів на безглузду загибель і сам одержує важке! поранення. І там, на поле Аустерлица, до Андрія приходить розуміння всієї незначність його колишньої мрії. Він розуміє, що не можна жити Алл С о ч. Р У тільки своєю мрією, треба жити в ім’я людей, рідних і чужих. У душі князя Андрія відбувається перелом, і після повернення додому він присвячує все своє життя вихованню сина й турботі про селян, стає гарним батьком і зразковим поміщиком. Андрій як би замкнуть у собі, і лише зустріч із Пьером, їхня розмова на поромі знову будить його до життя. Він знову вертається в суспільство, бере участь у діяльності комісії Сперанского, знову перед ним виникає мрія про щастя, цього разу це мрія про особисте, сімейне щастя з Наташей Ростовой. Але цим мріям не призначено було збутися. Андрій вертається в армію, але вже не в пошуках слави, а для зашиті Батьківщини. І там, у полицю, Андрій знаходить нарешті своє покликання служити Батьківщині, піклується про своїх солдатів і офіцерів. Шлях князя Андрія завершується тим, про що він мріяв на початку роману, славою, славою теперішнього героя, захисника Батьківщини. Це гідний кінець його життєвого шляху, його пошуку сенсу життя. Доля Пьера Безухова складається по іншому. Він не знає. Якою дорогою треба йти. метається, робить помилки, але завжди його діями керує одне бажання «бути цілком гарним». Пошук сенсу життя приводить Пьера до вступу в масонську ложу. Він прагне стати іншим і допомогти іншим людям зміниться на краще. Це прагнення до блага інших приводить Пьера до думки пожертвувати собою й убити Наполеона, як головного джерела всіх лих і страждань. Два місяці, проведених у полоні, дозволили Пьеру довідатися й зрозуміти російський народ, його погляди на життя змінилися. Він усвідомив, що будь-яка добродійність не здатна нагодувати всіх бедных. Пьер бере безпосередню участь у повстанні декабристів і потім відправляється на довгі роки в Сибір, звідки він повернеться через тридцять років уже старою людиною, але не изменили своїх поглядів і ідеалів. Так завершується пошук сенсу життя Пьером Безуховим. І, мабуть, сюжет роману й будується навколо пошуку сенсу життя героїв і самого автора. Тим об’єктом, що дозволяє довідатися «Навіщо?» стає війна. Саме на війні переп
літаються життя й смерть і грань між ними майже зникає, тільки там людина може відчути себе дійсно людиною.