ТВОРЧІСТЬ Ч. АЙТМАТОВА ( короткий літературний огляд ) Чингиз Айтматов (род. в 1928 р.) одна із самих чудових фігур сучасної радянської літератури. Це письменник глибоко національний, але з перших же кроків у літературі він став відомий у всьому Сполучнику. У якості одного з видних радянських письменників він широко популярний за рубежем. Останні роки він часто виступає там з лекціями, інтерв’ю, на різних форумах. Однак перш ніж до Айтматова прийшов успіх, він багато й напружено працював: шукав свої теми, своїх героїв, свою власну манеру оповідання. Із самого початку його добутку відрізняли особливий драматизм, складна проблематика, неоднозначне рішення проблем

Такі ранні повісті: “Джамиля” (1957), “Топольок мій у червоній косинці” (1961), “Перший учитель” (1963). На останній повісті зупинимося ледве докладніше. Сам автор говорив: “… в “Першому вчителі” я хотів затвердити наше розуміння позитивного героя в літературі… Я постарався глянути на цей образ нашими, сучасними очами, я хотів нагадати теперішньої молоді про її безсмертних батьків”.

Образ учителя, що щосили прагне відірвати дітей своїх односільчан від неуцтва, до болю сучасний. Хіба й сьогодні життя вчителів-сподвижників не спрямована на те ж? І хіба не глибоко прав критик В. Панкин, що “поважати вчителі ця наука чомусь дається сутужніше інших”. Поступово усе ширше й глибше стає охоплення життя, письменник усе більше прагне проникнути в її таємниці, у суть найгостріших питань сучасності. При цьому проза Айтматова стає більше філософською; протиріччя, колізії досягають дуже великої сили. Ускладнюються способи оповідання

Часто нерозривно зливаються міркування, внутрішні монологи героя з авторським мовленням. Підсилюється роль фольклорних елементів, в оповідання вплітаються ліричні пісні ( “Прощай, Гульсары!”), переказу, міфи, легенди (”Білий пароплав”, “Пегий пес, що біжить краєм моря”).

Від цього образи здобувають особливе, символічне значення, заглиблюється філософська спрямованість добутків. Деякі критики виділяють три періоди у творчому розвитку Ч. Айтматова. “Джамиля”, “Верблюже око”, “Топольок мій у червоній косинці”, “Перший учитель”добутку першого етапу. Другий утворять повести “Материнське поле” (1963 р.) і “Прощай, Гульсары!

” (1966р.). Третій же починається з “Білого пароплава” ( 1970 р.). Це також “Ранні журавлі”, “Пегий пес, що біжить краєм моря” і роман “Буранний полустанок”. “Особистість і Життя, Народ і Історія, Совість і Буття от проблемні пари трьох зазначених щаблів сходження Айтматова до усе більше глибинних сутям”,пише дослідник творчості письменника Г. Грачов. Не просто окремі люди з їхніми почуттями й думами, а Людина взагалі стає в центрі уваги письменника. Він прагне осягати закони буття, зміст життя

Так, немає конкретних прикмет часу, індивідуальності характерів у філософській повісті “Пегий пес, що біжить краєм моря”. Зміст її в думах старого Органа: “… перед особою нескінченності простору людина в човні ніщо. Але людина мислить і тим сходить до величі Моря й Неба, і тим затверджує себе перед вічними all so ch. ru 2001 2005 стихіями, і тим він соизмерен глибині й висоті мирів”. Всім своїм змістом ця повість є підходом до роману “Буранний полустанок” ( інша назва “И довше століття триває день” ).

Головне в романі це принципово нове осмислення часу й простору, це увесь світ наш із надривними його протиріччями, мир на грані катастрофи. Добуток глибоко философично й художньо. Не можуть не подобатися й люди праці, вічні трудівники, яких з такою любов’ю зобразив автор. Критик ділив творчість письменника на три періоди в 1982 році

Але, здається, перебудова з’явилася можливістю для ще більш високого підйому майстерності письменника. З її початком виходить у світло “Плаха”. Ця книга про відносини Людини й Природи, про пошуки сенсу життя, і про призначення релігії в її кращих проявах для нас, і про лихо нашого часу наркоманії, і многом іншому

По охопленню тим, багатоплановості, філософському підходу й глибині символіки цей добуток перевершив усе раніше написане