Відомий шотландський поет Роберт Бернс народився в сім’ї бідного селянина. Він добре знав, як живеться бедним, тому й писав про це. Поет мав можливість порівнювати життя бедних і життя богатих. У вірші «Чесна бідність» Бернс показує, що достоїнство, розум, шляхетність не даються людині разом з титулом і багатством. Скоріше навпаки: чим бідніше людина, тим краще його людські якості. Використовуючи зіставлення, поет зображує бідняків і багатіїв:

Ми хліб їмо й воду п’ємо,
Ми вкриваємося ганчір’ям
І все таке інше,
А тим часом дурень і шахрай
Одягнені в шовк і вина п’ють
І все таке інше.
Це порівняння не на користь багатіїв! Бернс дає їм ще й таку характеристику:
Хоч весь геть у позументах, -
Колода залишиться колодою
І в орденах, і в стрічках!
Король лакея свого
Призначить генералом,
Але він не може нікого
Призначити чесним малим.

Таким чином, поет прославляє бідних людей, яким властиві найкращі риси характеру: порядність, правдивість, доброта. Поет вірить за кращих часів і цією надією пронизаний весь добуток

Настане день і година проб’є,
Коли розуму й честі
На всій землі прийде черга
Стояти на першому місці.

Твердження норм соціальної справедливості в поезії Р. Бернса «Чесна бідність»
Найважливішими рисами, характерними для поезії Р. Бернса, є сильний життєстверджуючий початок, всеосяжний інтерес до реалій життя, глибокий демократизм і протиставлення своєї творчості нормам, смакам дворянських і буржуазних прошарків Шотландії того часу.