Для того, щоб з’ясувати дія природного добору, досить представити один-два уявлюваних приклада. Зупинимося на прикладі вовка, що харчується різними тваринами й долає однією силою , інших хитрістю , третіх- швидкістю ; представимо ,що найшвидший видобуток , олені, наприклад збільшилися в числі внаслідок яких-небудь змін, що происшли в даній місцевості, або, навпаки інша видобуток зменшився в числі , саме в та пора року, коли вовки найбільше терплять від недоліку в їжі. При таких обставинах найшвидші й сухорляві вовки будуть мати більше шансів вижити й , таким чином, зберегтися або бути відібраними. Можна привести ще один більше складний приклад , що пояснює спосіб дії природного добору. Деякі рослини виділяють солодкий сік для того, щоб видалити зі своїх соків щось шкідливе. Цей сік , хоча й незначний по кількості , жадібно висмоктується комахами , але вони не приносять своїми відвідуваннями ніякої користі рослині. Тепер представимо ,що сік або нектар почав виділятися усередині квіток деякої кількості екземплярів рослин деякого виду. Комахи в пошуках нектару будуть обсипатися пилком і дуже часто будуть переносити її із квітки на квітку. Таким шляхом відбувалося б схрещування між квітками, що належать двом різним особинам, а цей процес схрещування дасть початок більше могутнім сіянцям, які, отже, будуть мати найбільше шансів на процвітання й виживання. Рослини , що роблять квітки із самими нектарниками, що виділяють найбільші кількості нектару, будуть частіше відвідуватися комахами й частіше піддаватися схрещуванню й, зрештою, подужають своїх суперників , і утворять місцевий різновид. Дорівнює й квітки з тичинками й маточками, розташованими відповідно розмірам і звичкам тих саме комах, які відвідують їх, виявилися б також у більше сприятливому положенні. Можна представити й інший випадок : комах , що відвідують квітки з метою збирання не нектару, а пилка; і тому що пилок служить винятково для запліднення , те її винищування повинне , здавалося б, приносити рослині тільки збиток; проте , якби хоч небагато пилка, спочатку випадково, а потім постійно , переносилося комахами, що поїдають пилок, із квітки на квітку й цим досягалося б схрещування, те хоча б дев’ять десятих пилка піддавалося знищенню, такого роду пограбування було б цілком вигідним для рослини, а особини, що роблять усе більше й більше пилка й постачені більшими тичинками, піддалися б відбору. У такий спосіб на прикладах можна переконатися в тім , що природний добір діє тільки шляхом збереження й нагромадження малих спадкоємних змін , кожне з яких вигідно для істоти, що зберігається

Обставини, благоприятствующие утворенню нових форм за допомогою природного добору

Значна частина мінливості, зрозуміло, і індивідуальні розходження, будуть, мабуть, бути обставиною благоприятствующим. Велика кількість особин, збільшуючи шанси появи в даний період корисних змін, може компенсувати менший ступінь мінливості в окремої особини і є важливим елементом успіху

Схрещування відіграє важливу роль у природі, тому що підтримує одноманітність і сталість ознак в особин того самого виду або однієї й того ж різновиду. Воно, мабуть, буде впливати всього действительнее на тварин, що спаровуються для кожного народження, але схрещуванню піддаються, час від часу всі рослини й всі тварини. Навіть якщо це буде відбуватися через довгі проміжки часу, та молодь, що происшли від цього схрещування, буде настільки перевершувати силою й плідністю потомство, отримане від тривалого самозапліднення, що буде мати більше шансів на виживання й розмноження; і таким чином, зрештою, вплив схрещування, навіть через довгі проміжки часу, виявляться досить важливими

Тривалість часу сама по собі не сприяє й не перешкоджає природному добору. Тривалість часу має значення лише настільки (у цьому змісті її значення велике), наскільки вона збільшує шанси появи сприятливих змін, їхнього відбору, нагромадження й закріплення

Ізоляція є також важливим елементом у процесі зміни видів за допомогою природного добору. В обмеженому або ізольованому ареалі, якщо він не дуже великий, органічні й неорганічні умови життя будуть звичайно майже однорідними, так що природний добір буде прагнути змінити всі особини, що змінюються, того ж виду в тому самому напрямку. Схрещування з мешканцями навколишніх областей буде тим самим також усунуто. Хоча ізоляція має велике значення в утворенні нових видів, проте, просторість ареалу ще важливіше, особливо в процесі утворення видів, які могли б зберегтися на довгий час і поширитися. На великому й відкритому просторі не тільки збільшуються шанси появи сприятливих змін завдяки численності особин того ж виду, які може прокормити ця площа, але й самі умови існування набагато більше складні внаслідок численності вже існуючих видів; а якщо деякі із цих численних видів змінюватися й поліпшуватися у відповідному ступені, інакше вони будуть винищені. Кожна нова форма, як тільки придбала значні переваги, зможе поширитися по відкритому й безперервному ареалі, конкуруючи, таким чином, з багатьма іншими формами. Поверх того, великий ареал, хоча він тепер і представляється безперервним , міг нерідко в минулому внаслідок коливання рівня моря піддаватися розчленовуванню, так що й сприятливий вплив ізоляції могло робити своє сприяння. Хоча невеликі ізольовані ареали в деяких відносинах були вкрай сприятливими для утворення нових видів, але, проте, у великих ареалах зміни в більшості випадків відбувалися швидше, і, що ще важливіше, нові форми, що утворилися на більших ареалах і вже перемігші багатьох суперників, більше здатні до широкого розселення й, отже, до утворення найбільшого числа нових різновидів і видів. Вони, таким чином, грали більше видатну роль у мінливій історії органічного миру

Вимирання, викликуване природним добором

Це питання необхідно згадати внаслідок його тісного зв’язку із природним добором. Природний добір діє тільки за допомогою збереження змін, у якому-небудь змісті корисних і, отже, що вкорінюються. Внаслідок швидкого зростання чисельності всіх органічних істот геометричної прогресії кожний ареал уже до межі заповнений мешканцями, а із цього випливає, що, тому що благоприятствуемие форми будуть збільшуватися в числі, те менш благоприятствуемие будуть звичайно зменшуватися в числі й ставати рідкими. Рідкість форми - провісник вимирання. Усяка форма представлена малим числом особин, має більші шанси на остаточне зникнення, внаслідок чи значних кліматичних коливань протягом року або внаслідок тимчасового збільшення числа її ворогів. Види, найбільш багатими особинами, мають найбільші шанси для появи у всякий даний період сприятливих змін. Звідси види рідкі будуть у всякий даний період зміняться, і вдосконалюватися повільніше й внаслідок цього будуть переможені в життєвій боротьбі що змінилися й покращилися нащадками більше звичайних видів. Із цього випливає, що, тому що із часом діяльністю природного добору утворяться нові види, те інші повинні стає усе більше рідкими й, нарешті, зникати. Форми, усього сильніше конкуруючі з тими, які змінюються й удосконалюються, постраждають найбільше. Кожний новий різновид або новий вид буде в процесі свого утворення сильніше всього придушувати своїх ближніх родичів і прагнути їх винищити. Той же процес винищування відбувається й у домашніх рас внаслідок відбору найбільш удосконалених форм людиною

Pages: 1 2