Аристотель затверджував: «державу - продукт природного виникнення… Держава належить тому, що існує по природі, людина по природі своєї є істоту політичне, а той, хто … живе поза державою, - або недорозвинене в моральному змісті істота, або надлюдина”.

«Очевидно, - затверджує Аристотель, - держава існує по природі й по природі передує кожній людині, оскільки останній, виявившись в ізольованому стані, не є істотою самодостатнім, те його відношення до держави таке ж, як відношення будь-якої частини до свого цілого».

Як видно з наведених висловлень. Аристотель у рішенні головного питання соціології про співвідношення суспільства й індивіда недвозначно віддає пріоритет суспільству. Суспільство, держава для нього є первинний початок, це цілісність, а окрема людина - частина більше широкого цілого. Держава, право, справедливість, по Аристотелю, - різні сторони державного спілкування, прагнення до якого закладено у всіх людях від природи. Розподіл же людей на ті, хто панує, і тих, хто підкоряється. Аристотель відносить до природних законів природи. Аналогічним образом вирішує позначену проблему й Платон ( 427-347 до н.е якого іноді називають першим соціалістичним мислителем

До рішення питання про співвідношення суспільства й особистості на користь людини як окремої самокоштовної істоти суспільна думка приходить набагато пізніше.

Це пов’язане із зародженням і становленням ліберальних економічних і соціальних теорій. Одним з перших соціальних мислителів, що встали на позиції суспільного договору, був англійський соціальний мислитель Томас Гоббс ( 1588-1679), що опублікував в 1651 р. знаменитий трактат «Левіафан, або Матерія, форма й влада держави церковного й цивільного».

Якщо Аристотель уважав, що держава існує від природи й що людина по природі своєї - істота суспільне, політичне, те Гоббс думає, що природний стан суспільства це «війна всіх проти всіх».

Він уважає, що «природа створила людей рівними у відношенні фізичних і розумових здатностей», але ця рівність людей від природи саме по собі не є благо

Pages: 1 2