У фільмах про велику вітчизняну війну наших червоноармійців звичайно озброюють пістолетами-кулеметами ППШ, а німецьких солдатів - неодмінно кутастими МП. Якоюсь мірою це справедливо, адже цей вид автоматичної зброї, розрахованого на пістолетні патрони й стрілянину чергами, був одним із самих масових. Але з’явився-те він не наприкінці другої світової війни, а 76 років тому. Уже в 1914 році майже всі армії випробовували недостачу легкої автоматичної зброї, навіть переробляли станкові кулемети в ручні, котрими можна було оснастити окремого піхотинця. Особливо дефіцит такої зброї відчували війська Італії, оскільки її солдатам доводилося діяти в гірських умовах

Найперший пістолет-кулемет створив в 1915 році італійський інженер Ревелли. Він зберіг у своїй конструкції багато рис звичного “станкача” - спарені 9-мм стовбури, які впиралися казенниками в затильник із двома рукоятками, у яких був змонтовано пусковий пристрій, що забезпечує ведення вогню з кожного стовбура по черзі або з обох разом. Для роботи автоматики Ревелли використовував віддачу затвора, чий відкіт уповільнювався тертям затворних виступів у пазах стовбурної коробки

Випуск нової зброї досить швидко налагодили на заводах фірми “ Вилар-Пероза” і “Фиат” , і до кінця 1916 року їм оснастили вже багатьох піхотинців і екіпажі військових дирижаблів. Однак незабаром з’ясувалося, що пістолет-кулемет Ревелли важкий, громіздкий, йому властивий надмірна витрата боєприпасів, а точність стрілянини залишала бажати кращого. Зрештою, італійці припинили випуск двоствольних монстрів

Італійський пістолет-кулемет системи “ Вилар-Пероза” 1915 г

Калібр - 9 мм

Довжина загальна - 533 мм

Маса з патронами - 7.4 кг

Скорострільність технічна 1200-1500 пострілів у мінуту

Ємність магазинів - 25 патронів

Початкова швидкість кулі - 366 м\з

Німеччина хоча й відстала від супротивників у часі, зате випередила його якісно. Запатентований винахідником Шмайссером у грудні 1917 року пістолет МП-18 (“машинен пістолі зразка 1918 року” ) являв собою продуману до дріб’язків конструкцію, що пізніше копіювали в багатьох європейських країнах. Принцип автоматики був подібний італійському, але без затримки відкоту затвора тертям, що дозволило спростити пристрій зброї. Зовні МП-18 нагадував укорочений карабін, зі стовбуром закритим металевим кожухом. Стовбурна коробка розміщалася у звичній дерев’яній ложі із традиційним цивьем і прикладом. Барабанний магазин, запозичений від пістолета “Парабелум” зразка 1917 року, уміщав 32 патрона. Спусковий механізм забезпечував стрілянину тільки в автоматичному режимі, тому МП-18 виявився досить марнотратним. Його навіть доводилося обслуговувати стрільцем і підношувачем 2384 патронів, що споряджав і подавав у бої магазини. До кінця бойових дій зульская фабрика Бергмана виготовила 17 тис. пістолетів-кулеметів, які іноді називали його ім’ям, більша частина яких, щоправда, не встигла потрапити в діючу армію

Пізніше в конструкцію МП-18 вносили вдосконалення. Так, в 1923 році талліннський Арсенал робив їх із сороказарядним механізмом, через 8 років бельгійські військові прийняли “митральетту” - аналог німецької моделі, але із прямим коробчатим магазином на 32 патрона й прицілом, розрахованим на ведення вогню на 100 і 1000 метрів. У самій Німеччині пістолет-кулемет модернізували в 1928-1929 роках, замінивши барабанний магазин коробчатим, ємністю 20 і 32 патрона

Германський пістолет МП-18 зразка 1918 г

Калібр - 9 мм

Довжина загальна - 820 мм

Маса з патронами - 5.3 кг

Скорострільність технічна 550 пострілів у мінуту

Ємність магазина 32 патронів

Початкова швидкість кулі - 300 м\з

Наприкінці першої світової війни зацікавилися американці, приступившись до розробки своїх моделей під потужні 11.43 мм патрони. Однак, вигравши в одному, вони втратили інше - застосування настільки сильних боєприпасів привело до обважнення й ускладнення конструкції. Флотському офіцерові Блишу довелося виготовити для нього спеціальний затвор, відхід якого гальмувався тертям вилкоподібного вкладиша. У жовтні 1917 року інший офіцер Томпсон, скориставшись працями Блиша, спроектував і випробував досвідчений пістолет-кулемет. Через ще два роки він і інші інженери Айкхоф і Пейн доробили цю модель, успішно випробували неї в частинах морської піхоти, і незабаром її офіційно прийняли на озброєння. От тільки… державного замовлення так і не пішло, і кілька фірм прийнялися робити “томпсони” по приватних замовленнях, яких, до речі сказати, було предосить

В 1928 році з’явився новий зразок, з компенсатором на стовбурі, цивьем замість рукоятки й зниженим до 600-700 пострілів у мінуту темпом стрілянини, що зменшувало витрату боєприпасів і позитивно позначалося на влучності. Тільки через 10 років пістолети-кулемети прийняли на озброєння екіпажі бойових машин, потім ще раз поліпшили, зробили технологичнее й пустили в масове виробництво. Деяка кількість “томпсонов” у період другої світової війни американці передали Червоної Армії

Американський пістолет-кулемет Томпсона зразка 1928 г

Калібр -11.43 мм

Довжина загальна - 857 мм

Маса з патронами - 4.8 кг

Скорострільність 675 пострілів у мінуту

Ємність магазина 20,30,50 і 100 патронів

Початкова швидкість кулі - 280 м\з

До середини 30-х років пістолетам-кулеметам повсюдно призначали роль додаткового вогневого засобу й застосовували їх в основному в частинах жандармерії й поліції. Тільки після війни 1932-1934 років між Болівією й Парагваєм, коли ця зброя відмінно показала себе у швидкоплинних сутичках на коротких дистанціях, вуличних боях і йому стали приділяти більше увагу

У нашій країні перший пістолет-кулемет, або “легкий карабін” , зробив в 1927 році під патрон розповсюдженого тоді пістолета “наган” видний зброяр Токарєв. Однак випробування показали непридатність настільки малопотужних боєприпасів

В 1929 році подібну зброю виготовив Дегтярьов. По суті справи, це був зменшений варіант його ж ручного кулемета ДП - боєприпаси містилися в дисковому магазині на 44 патрона, установлюваному поверх стовбурної коробки, запирання казенної частини здійснювалося затвором з розсувними бойовими личинками. Модель Дегтярьова забракували, у тому числі через велику вагу й занадто високого темпу стрілянини. ДО 1932 року конструктор завершив роботу над іншим, зовсім іншим пістолетом-кулеметом, его-то через 3 роки й прийняли для озброєння командного складу РККА

У ППД-34, як офіційно йменувався пістолет-кулемет Дегтярьова, був вільний затвор, кругла стовбурна коробка переходила спереду в кожух стовбура з вирізами для вентиляції, а позаду закривалася навинчивающимся ковпачком. 25 патронів - нових, вітчизняних, пістолетних містилося в секторному магазині. На жаль, через помилкову оцінку пістолетів-кулеметів вищими керівниками наркомату оборони, пренебрегшими ними, як сугубо “політичною зброєю” , за 5 років випустили всього 4173 ППД, а в лютому 1939 року їх не тільки зняли з озброєння РККА, але навіть вилучили з військ

Радянський пістолет-кулемет Дегтярьова ППД-40 зразка 1940 г

Калібр - 7.62 мм

Довжина загальна - 788 мм

Маса з патронами - 5.4 кг

Скорострільність технічна 900-1100 пострілів у мінуту

Ємність магазина 71 патрон

Початкова швидкість кулі - 480-490 м\з

Pages: 1 2 3

Збережи - » Пістолети-Кулемети . З'явився готовий твір.