Отже, Гек вертається до доброї вдови Дуглас. Удова зустрічає його зі слізьми й називає заблудшей ягничкою - але це, звичайно, не зі зла. І знову життя по дзвінку, навіть за столом покладається спочатку щось побормотати над їжею. Хоча годують непогано, жаль тільки, кожна річ вариться окремо: чи ту справу недоїдки, коли їх перемішаєш гарненько - не в приклад легше проскакують. Особливо переводить Гека сестра вдови мисс УОТСОН - стара діва в окулярах: і ноги не клади на стілець, і не позіхай, і не потягуйся, так ще лякає пеклу! Ні, вуж краще в пеклі з Томом Сойером, чим у раї з такою компанією. Втім, людина до всього звикає, навіть до школи: учительське пороття здорово подбадривала Гека - він уже й читав, і писав потроху, і навіть вивчив таблицю множення до шістьома сім тридцять п’ять

Якось за сніданком він перекидає сільничку, а мисс УОТСОН не дозволяє йому вчасно кинути щіпку солі через плече - і Гек відразу ж виявляє на снігу в перелазу слід каблука з набитим більшими цвяхами хрестом - віднаджувати нечисту силу. Гек кидається до судді Тэчеру й просить забрати в нього всі його гроші. Суддя, чуючи щось негарне, погоджується взяти гроші на зберігання, оформивши це як «придбання». І вчасно: увечері в кімнаті Гека вже сидить його папаша власною обірваною персоною. Старий пьянчуга почув, що син розбагатів, і, смертельно ображений тим, що той спить на простирадлах і вміє читати, вимагає гроші прямо до завтрашнього дня. Суддя Тэчер, природно, відмовляє, але новий суддя з поваги до святості сімейного вогнища стає на сторону бурлаки, що, поки суд так справа, ховає Гека у відокремленій лісовій хатині. Гек знову знаходить смак до лахміть і волі від школи й миття, але, на жаль, папаша починає зловживати ціпком - вуж дуже йому не по душі американські порядки: що це за уряд і закон, які дозволяють у деяких штатах неграм голосувати, коли такий багатій, як він, повинен жити обшарпанцем! Один раз під час приступу білої гарячки батько ледь не вбиває Гека своїм складним ножем; Гек, скориставшись його отлучкой, інсценує пограбування хатини й своє вбивство й на човнику втікає на острів Джексона - світлої вночі, коли можна було перерахувати всі колоди, що пливуть далеко від берега, чорні й немов нерухливі. На острові Джексона Гек зіштовхується із Джимом - негром мисс УОТСОН, що біг, щоб вона не продала його на Південь: святенникові було не встояти перед восьмисотдолларовой купою

Вода піднімається, і в затопленому лісі на кожному поваленому дереві сидять змії, кролики й інша живність. Ріка несе всяку всячину, і якось увечері друзі виловлюють відмінний пліт, а один раз перед світанком повз них пропливає двоповерховий будинок, що нахилив, де лежить убита людина. Джим просить Гека не дивитися йому в особу - вуж дуже страшно, - зате вони набирають масу корисних речей аж до дерев’яної ноги, що, щоправда, Джиму мала, а Геку велика

Друзі вирішують ночами спуститися на плоті до Каїра, а звідти по ріці Огайо піднятися пароплавом до «вільних штатів», де немає рабовласництва. Гек і Джим натикаються на розбитий пароплав і ледве несуть ноги від бандитської зграї, потім втрачають один одного в страшному тумані, але, на щастя, знову відшукують. Джим заздалегідь радіє й взахлеб дякує «білого джентельмена» Гека, свого рятівника: у вільних штатах він, Джим, буде працювати день і ніч, щоб викупити свою сім’ю, а не продадуть - так выкраст.

Дай негрові палець - він забере всю руку: такої низькості Гек від Джима не чекав. «Ти обкрав бідну мисс УОТСОН» , - повторює йому совість, і він вирішується донести на Джима, але в останню мить знову виручає його, склавши, що на плоті лежить його батько, що вмирає від чорної віспи: ні, видно, він, Гек, людина остаточно пропащий. Поступово до друзів доходить, що вони проґавили Каїр у тумані. Але зміїна шкіра цим не задовольняється: у темряві прямо по їхньому плоті із тріском проходить вогнедишний пароплав. Гек устигає поднырнуть під тридцатифутовое колесо, але, зринувши, Джима вже не знаходить

На березі, розповівши жалібну історію про послідовне вимирання всіх своїх родичів на маленькій фермі в глухомані Арканзасу, Гек прийнятий у привітне сімейство Грэнджерфордов - богатых, гарних і дуже рыцарственных жителів півдня. Один раз під час полювання новий приятель Гека Бак, приблизно його ровесник, років тринадцяти-чотирнадцяти, раптово стріляє через кущі в їхнього сусіда - молодого й гарного Гарни Шепердсона. Виявляється, років тридцять назад якийсь предок Грэнджерфордов невідомо через що судився із представником настільки ж рыцарственного роду Шепердсонов. Що програв, природно, пішов і застрелив недавно, що радів суперника, так з тих пор і тягнеться кревна ворожнеча - раз у раз кого-небудь ховають. Навіть у загальну церкву Грэнджерфорды й Шепердсоны їздять із рушницями, щоб, тримаючи їх під рукою, з більшим почуттям слухати проповідь про братню любов і тому подібної скучище, а потім ще й пресерйозно дискутувати на богословські теми

Один з місцевих негрів зазиває Гека на болото подивитися на водяних змій, але, дошлепав до сухого острівця, раптово повертає назад, - і на маленькій галявинці серед плюща Гек бачить сплячого Джима! Виявляється, у ту фатальну ніч Джим порядно ушибся й відстав від Гека (окликнути його він не смів), але все-таки зумів вистежити, куди він пішов. Місцеві негри носять Джиму еду й навіть повернули пліт, що неподалік зачепився за корч

Раптова гроза - скромниця Софія Грэнджерфорд біжить, як припускають, з Гарни Шепердсоном. Зрозуміло, лицарі кидаються в погоню - і попадають у засідку. У цей день гинуть усе чоловіка, і навіть простодушного хороброго Бака вбивають у Гека на очах. Гек поспішає ладь від цього страшного місця, але - об жах! - не знаходить ні Джима, ні плота. На щастя, Джим озивається на його лемент:

він думав, що Гека «знову вбили» і чекав останнього підтвердження. Ні, пліт - найкращий будинок!

Ріка вже розлилася до неосяжної ширини. З настанням темряви можна плисти з волі плину, опустивши ноги у воду й розмовляючи про усім на світі. Інший раз мигне вогник на плоті або на шаланді, а іноді навіть чутно, як там співають або грають на скрипці. Раз або два за ніч мимо проходить пароплав, розсипаючи із труби хмари іскор, і потім хвилі довго погойдують пліт, і нічого не чутно, крім квакання жаб. Перші вогники на березі - щось начебто будильника: настав час приставати. Мандрівники прикривають пліт вербовими й тополевими гілками, закидають вудки й забираються у воду освіжитися, а потім сідають на піщане дно, де вода по коліно, і спостерігають, як темна смуга перетворюється в ліс за рікою, як світлішає край неба, і ріка вдалині вже не чорна, а сіра, і по ній пливуть чорні плями - суду й довгі чорні смуги - плоти…

Якось перед зорею Гек допомагає врятуватися від погоні двом обшарпанцям - один років сімдесятьох, лисий із сивими баками, іншого років тридцяти. Молодий по ремеслу складач, але тяжіє до сценічної діяльності, не гребуючи, втім, уроками співу, френології й географії. Старий воліє накладенням рук зціляти невиліковні хвороби, ну й молитовні збори теж по його частині. Раптово молодий у сумних і пишномовних вираженнях зізнається, що він законний спадкоємець герцога Бриджуотерского. Він відкидає розради торкнутих його горем Гека й Джима, але готовий прийняти шанобливе звертання начебто «мілорд» або «ваша світлість», а також різного роду дрібні послуги. Старий надувається й небагато погодя зізнається, що він спадкоємець французької корони. Його ридання розривають серце Гека й Джима, вони починають величати його «вашу величність» і робити йому ще більш пишні почесті. Герцог теж ревнує, але король пропонує йому світову: адже високе походження не заслуга, а випадковість

Гек догадується, що перед ним відспівані шахраї, але навіть простодушного Джима в це не присвячує. Він плете нову жалісну історію, начебто Джим - останнє його майно, що дісталося від поголовно вимерлої й сім’ї, що перетонула, і вони пливуть ночами тому, що Джима вже намагалися в нього відняти на тім підставі, начебто він випадний. Але хіба випадний негр попливе на Південь! Цей довід переконує шахраїв. Вони висаджуються в закутковому містечку, що здається вимерлим: усі пішли в ліс на молитовні збори. Герцог забирається в покинуту без догляду друкарню, а король із Геком - слідом за всією округою - відправляються по жарі слухати проповідника. Там король, гірко ридаючи, видає себе за раскаявшегося пірата з Індійського океану й ремствує, що йому не на що добратися до своїх колишніх соратників, щоб теж звернути їх до бога. Наведені в екстаз слухачі збирають у його капелюх вісімдесят сім доларів сімдесят п’ять центів. Герцог теж устигає набрати кілька платних оголошень, взяти гроші за публікацію ще декількох оголошень у газеті, а трьом бажаючої оформити пільгову підписку. Заодно він друкує оголошення про двухсотдолларовой нагороду за піймання випадного негра з точними прикметами Джима: тепер вони зможуть плисти вдень, начебто везуть утікача кхозяину.

Pages: 1 2