Сонячний мир пронизував зелені дерева, які зібралися на схилі гори, начебто створюючи більшу різнобарвну сім’ю. Батько гуляв між дерев і перед кожним зупинявся, начебто зустрів знайомої людини. У цьому саду були посаджені дерева різних видів: груші, вишні, яблуні, зливи, дуби, липи, горіхи. Рослий дуже висока тополя, своїми листами розмовляв з молодою, гнучкою вербою. «Кожний хазяїн,- розповідав товариш,- біля свого будинку траву косить для худоби, а наш батько все своє життя саджав дерева. Навесні черешню посадить, а восени вже кущ смородини дістане. Бачиш, скільки насажал».

Батько ходив між дерев, торкав їхніми долонями, чуствуя їхнє тепло, начебто вони могли розповісти йому щось

«Кожне дерево,- продовжував розповідати товариш,- посаджене не самим батьком, а разом з яким-небудь гостем. Цей дуб ми з батьком посадили вдвох. Кожне дерево - це пам’ять про людину: Батько згадує їх усіх. Раз приїхав я до батька в село, сходили ми на цвинтар до матері, а, вертаючись, пішли через сад. Батько йшов, начебто сліпий, а біля того дерева зупинився й говорить: «Син, а з ким я це дерево посадив, не пам’ятаєш?». Я, звичайно, не пам’ятав. Тоді він почав згадувати, перебирати в голові людські імена, начебто про всі дерева пам’ятає, а про це забув. Навіть сльози з’явилися на особі».

Після цього оповідання я іншим поглядом подивився на цей сад, на різні дерева в ньому. Вони розмовляли із мною шумом галузей, корою могутніх стовбурів, голосами птахів. Кожне дерево, як добрий співрозмовник, обізвалося на мій новий здивований, розуміючий погляд. Я побачив батька, що наближався до нас, і подумав, що він, напевно, зараз іде не між дерев, а між думок, спогадів, які залишилися йому на все життя

Людська пам’ять – чудова сила. Людські спогади дуже важливі в нашому житті. Оповідання товариша зробив на мене велике враження й змусив погодитися з оповідачем. Адже, трапляється в житті, коли розстаєшся з дорогим тобі людиною або місцевістю, і залишаються лише спогади про тих світлі моментах. Речі допомагають людині втримувати в пам’яті ті яскраві події, нагадують про цікаві для нас людях. Про їх може нагадувати музика, картини, навіть, стан природи може викликати багато різних почуттів. У дідуся - це дерева. Спогаду допомагають людині жити, мріяти й сподіватися на краще. Спогаду з їхніми прозорими тонами й фарбами наповнюють нас радістю життя, відчуттям неповторності часу і його вечностей. Перед нами начебто відкривається простір життя, що прекрасна