Поема “Кому на Русі жити добре” - вершина творчості Н. А. Некрасова. Це добуток про народ, його життя, праці й боротьбі. all so ch. ru 2001 2005 Воно створювалося чотирнадцять років, але Некрасов так і не завершив його. Поему цю називають енциклопедією народного життя, тому що в ній поет широко представив картини життя Росії XIX століття, показав ті зміни, які відбулися в країні після скасування кріпосного права. Головна проблема цього добутку сформульована вже в його заголовку - це проблема щастя. У пошуках відповіді на питання, “кому живеться щасливо, привільно на Русі”, відправляються в шлях-дорогу сім селян… Кожному, хто зустрічається на шляху, вони ставлять запитання осчастье.

Поступово з окремих оповідань “щасливців” складається відповідь на головне питання, з кожною новою зустріччю уточнюється, наповнюється новим змістом розуміння щастя. Уже на початку поеми намечается, що щастя має не тільки матеріальну сторону. Селяни шукали щасливих не тільки серед багатих і знатних, але й у народному середовищі

У главі “Щасливі” уже не тільки мандрівники, але й весь народ шукає “щасливого”. Один за іншим на заклик є селяни, їх слухає вся “площа людна”. Однак нікого з оповідачів мужики щасливим не визнали: Агов, счастие мужицьке! Діряве з латками, Горбате з мозолями… Народна поголоска привела мандрівників до Матрене Тимофіївни. Повідавши їм про своє життя, Матрена сказала, що вона не вважає себе щасливої. Невипадково своє оповідання вона закінчує так: Ключі від щастя жіночого, Від нашої вільної воленьки, Закинуті, загублені В бога самого! Мені здається, що в міру розвитку сюжету в поемі дається розгорнута відповідь на питання осчастье.

Щастя - поняття багатолике: це й спокій, і честь, і статок, і воля, і почуття власного достоїнства. Кожною людиною щастя відчувається по-своєму. Наприкінці поеми мандрівники переконуються в тім, що немає щасливих серед панів. Але ж вони мають той статок, якого немає в селян!

Мужики продовжують шукати “щасливого” у народному середовищі. І у світлі їхніх нових подань про щастя щасливим виявляється Гриша Добросклонов. Немає в нього багатства, спокою, але є шляхетна цілься

Григорій твердо знав, “кому віддасть все життя свою й за кого вмре”. Ця мета робить його щасливим, дає йому сили, упевненість у собі. Щоб почувати себе щасливим, на мою думку, треба вміти розуміти не тільки своє життя, але й життя інших людей

Я думаю, що по-справжньому добре живеться тому, хто йде “дорогою честною”, хто встав на шлях боротьби за щастя народу