Для чого жити й що таке я? Л. Толстой. Війна й мир У романі-епопеї Л. Н. Толстого “Війна й мир” зображено безліч людських доль. На сторінках роману ми зустрічаємося з полководцями й рядовими солдатами, селянами й аристократами, імператорами й державними діячами. І в кожного з них - свої моральні шукання, кожний шукає свою дорогу й по-своєму вирішує питання про сенс життя. Драматичний шлях, повний відкриттів і розчарувань, проходить Андрій Болконский. Незадоволеним порожнім, безглуздим, одноманітним світським життям, воно йде на війну, плекаючи честолюбні задуми про велику славу, подвиги, преклоніння людей перед його величчю

Під час бою при Аустерлице князь Андрій одержує важке поранення, і в цю мить він немов прозріває, розуміючи, наскільки дурн, дрібними й незначними були його плани й устремління до слави. Тепер Болконский упевнений, що повинен присвятити життя своїй сім’ї, вихованню майбутнього сина, тобто жити для себе. Поправившись, він вертається додому, але смерть дружини під час пологів змушує його пережити важка щиросердечна криза, з якого його виводить лише зустріч і бесіда зі старим другом Пьером Безуховим і знайомство з Наташей Ростовой.

З воскреслим бажанням активної діяльності, оновлений, князь Андрій приходить до розуміння, що життя тільки для себе не може задовольнити його, і він прагне тепер приносити добро й користь іншим людям, жити для інших. Повний надій на спільне щасливе життя з Наташей, Болконский однак же відкладає весілля з нею на рік і їде в Петербург, де знайомиться зі Сперанским і активно співробітничає з його комісією. І знову його осягають удари й розчарування: він зневірився в Сперанском, звалилися й надії на особисте, щастя з Наташей. Вітчизняна війна 1812 року повертає Болконского до життя. Він віддає себе служінню Вітчизні й людям своєї країни, командує полком

Під час Бородінського бою князь одержує смертельне поранення - але й тут він не упустив честі офіцера, людського достоїнства. Близькість смерті не перериває його моральних шукань, і Андрій Болконский випробовує ще одне одкровення: осягає “щастя, що перебуває поза матеріальними силами, поза матеріальними, зовнішніми впливами на людину, щастя душі, щастя любові”. Він Прощає й Наташу, і Курагина, якого довгий час уважав своїм ворогом. Я впевнена, що Андрій Болконский не зрячи прожив свою коротку, але таке насичене й повноцінне життя

Непроста й доля Пьера Безухова. Віддаючись почуттєвим задоволенням, розгульним веселощам, доброго, м’якого й довірливого парубків стає маріонеткою в хитрих і спритних руках. Саме тому шлюб Пьера з Элен, аморальною, холодною, бездушною жінкою, польстившейся тільки на його багатство й знатне ім’я, приносить йому лише нещастя. Дуже незабаром Безухов розуміє безцільність, порожнечу такого життя, воно йде із суспільства, пориває із дружиною. Пошуки нових цінностей приводять Пьера до масонів, які затверджують принцип життя для інших, приношення користі суспільству

Сприйнявши їхньої ідеї, Пьер незабаром разочаровывается в самих масонах, бачачи, що їхнього слова й справи не збігаються. По-новому намагається Безухов побудувати своє життя: “Жити тільки так, щоб не робити зла, щоб не каятися? Цього мало. Я жив так, я жив для себе й погубив своє життя

И тільки тепер, коли я живу, принаймні, старюся жити для інших, тільки тепер я зрозумів усе щастя життя…” У Вітчизняну війну Пьер Безухов особливо сильно усвідомлює почуття причетності до свого народу. Захист Москви, полон у французів обновили й змінили його. А після війни він знаходить своє щастя в шлюбі з Наташей Ростовой і в активній діяльності в складі таємного суспільства. Посвятивший своє життя народу, непримиренний борець проти зла й жорстокості, Безухов наприкінці роману стає близький до ідей декабристів. Так, кожний герой роману по-своєму відповідає на питання: “Що погано?

Що добре?.. Для чого жити й що таке я…” Для Платона Каратаева, що змінило світогляд Пьера Безухова під час французького полону, головне - природність, смиренне прийняття життя, який би вона не була, розчинення в ній, проповідь любові до всього живого. А простими солдатами, на смерть стоявшими на Бородінському полі, Миколою Ростовим і багатьма іншими учасниками боротьби із французами керували ненависть до ворогів і любов до Батьківщини. Для Наташи Ростовой, відкритої, щира, природної, любов була головною цінністю в житті, і це почуття вона розуміла насамперед як самовіддачу й Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 самопожертва. Для Соні головне - розважливість і шляхетність, Марія Болконская знайшла себе в християнській покірності, проходженні релігійним заповідям…

Кожний герой роману “Війна й мир” самобутній і неповторний, але всі вони змушують читача задуматися про своє життя, оцінити свої вчинки, своє місце у світі. І в цьому я бачу безсмертя цього великого добутку