Я зрозуміла, що Пушкін не міг бути один, і тому він з усіма й серед нас. Пушкіна - це хвиля, це шелест одягу, насолода поцілунку. Адже перш, ніж написати про щось, він ставав цим. От чому він настільки прекрасний поет, от у чому його талант. Мені здалася зірка всього на кілька мінут, але я встигла зрозуміти. Про що й пишу зараз. Я сподіваюся, і ви зрозумієте мене й подивитеся як-небудь на безхмарне небо вночі. Я запевняю вас, ви побачите. Тільки дивитеся серцем, а не очами, як радив нам Антуан де Сент-Екзюпері.

Я багато чого хотіла написати про А. С. Пушкіна, але не можна про нього написати все. Багато чого вже й так написано. Я лише спробувала виразити деякі окремі думки. Робота над цим твором зробила мені приємність. Так багато хочеться сказати про казки Пушкіна, про любовну поезію, про поеми. Аналога його казкам немає в усьому світі. Їх розуміють маленькі діти, а виростаючи, відкривають у них все нове й нове. Неможливо пізнати генія до кінця. Але подивитеся на небо.

Pages: 1 2