Протягом всієї тисячолітньої історії людство освоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися хибкими, людина - сповненим егоїзму й непомірних бажань, природа - втіленням апокаліпсиса. Але тільки XX століття принесло людству щире розуміння даремності життя. Друга світова війна відкрила й продемонструвала найстрашніше, що є в природі людини, істоти мислячого. Зблякли ікони нової філософії. Навчання Ницше й Шопенгауэра дало виродливу недоспілу мораль

У такому випадку утворення нової концепції, що виправдувала б існування людини, стало зовсім необхідним. Про свого нового духовного проводиря мир довідався в післявоєнні роки. Їм виявився французький мислитель, прозаїк, есеїст, публіцист Альбер Камю. Нобелівська премія 1957 року в області літератури підтвердила статус письменника

Найвідоміший добуток Альбера Камю - роман-притча “Чуму”. У романі, у буквальному значенні, розповідається про жахливу епідемію чуми в одному з міст французької Північної Африки, а в алегоричному - про боротьбу європейського руху Опору проти фашизму. Головним змістом “Чуми” є боротьба із усяким злом взагалі. Потрібно визнати, що, у відмінність, скажемо, від Радянського Союзу, де боротьба з фашизмом була дійсно питанням життя й смерті, для жителів Європи участь в Опорі було скоріше справою честі й совісті. Тому однієї з основних проблем роману є проблема вибору між байдужістю й конформізмом, з одного боку, і розпачливим прагненням до волі, звільненню - сдругой.

Роман “Чуму” складений у вигляді хроніки. Автором цих подій є лікар - доктор Рие. Він визнає тільки факти, тому в його викладі події втрачають домішку яких-небудь художніх прикрашань. Взагалі-Те боротьба із чумою - справа практично безнадійне. Тверезо розуміючи це, доктор Рие ні на секунду не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям

Завдяки логіці й серйозності доктора, ми бачимо реальну картину епідемії. Місто заповнене пацюками, які переносять інфекцію й самі ж болісно вмирають. Так само, як і пацюка, умирають сотні людей, заразившись бацилами чуми. Тривають протиепідемічні заходи, людей уже ховають у братських могилах, а місцевий транспорт (трамваї) стає засобом для перевезення трупів. Природно, що це жахливі картини

Але набагато страшнее те, що міські жителі, оточені карантинними постами, внутрішньо міняються. У них з’являється дивна байдужість до долі навіть близьких людей, вони намагаються як можна безудержнее веселитися, начебто це допоможе уникнути зараження або прогнати хвороба. Камю остаточно й безповоротно затверджує: чуму калічить не тільки тіло, але й душу. Чума - це спосіб мислення, замкнутий на copyright