На Трійцю в палатах шляхетного й доброго короля Артура бенкетує блискуча знать. Лицарі ведуть приємну бесіду з дамами. Як всім відомо, у ті благословенні часи палка ніжність і чемність цінувалися вище всього - нині вдачі стали куди грубіше, про чистоту ніхто не помишляет, справжнє почуття переможене облудністю, закоханих засліпив порок

Одна занятная історія поміняє іншу, і от слово бере чесний Калогренан: він бажає повідати друзям те, що досі приховував. Сім років тому лицареві довелось потрапити в дрімучий Броселиадрский ліс. Проблуждав цілий день, він побачив невеликий затишний замок, де його зустріли дуже радо. Наступного дня він наткнувся в хащі на кошлатого ікластого пастуха, і той сказав, що в лісі є джерело, біля якого коштує невелика каплиця й піднімається чудова сосна. Меж галузей на ланцюжку підвішений ковшик, і, якщо полити з нього на самоцвітний камінь, підніметься жахлива бура - хто повернеться відтіля живим, може вважати себе непереможним. Калогренан негайно поскакав до джерела, знайшов сосну з ковшиком і викликав буру, про що тепер дуже шкодує. Тільки-но небо прояснилося, почувся такий страшний гуркіт, немов мчалися десять лицарів разом. Але з’явився тільки один - велетенського обличчя й лютої вдачі. Калогренан зазнав нищівної поразки й із працею допхався до гостинного замка - люб’язні хазяї зробили вигляд, начебто не зауважують його ганьби

Оповідання Калогренана приводить усіх у здивування. Мессер Ивэйн клянеться помститися за безчестя кузена, але зломовний сенешаль Кей зауважує, що легко хвалитися після доброго обіду й рясних узливань. Королева обриває насмішника, а король повідомляє про своє рішення відправитися до чудесного джерела й запрошує всіх баронів супроводжувати його. Зачеплений за живе, Ивэйн поспішає випередити інших лицарів: у той же вечір він таємно залишає палац і скакає на пошуки Броселиандрского лісу. Після довгих мандрівок Ивэйн знаходить гостинний замок, потім звіроподібного пастуха й, нарешті, джерело. Далі все відбувається в повній відповідності зі словами Калогренана: піднімається страшна бура, потім з’являється розгніваний велетень і з лайкою кидається на чужинця. У розпачливій сутичці Ивэйн перемагає свого супротивника: умираючий лицар повертає коня, а Ивэйн спрямовується слідом. Він уривається в незнайому міцність, і отут на нього обрушується потайная двері-сокира. Залізо сковзає уздовж спини Ивэйна, перерубавши навпіл коня:

сам він залишається непошкоджений, але попадає в пастку. Його рятує гарна дівиця, що Ивэйн ніколи приветил при дворі Артура. Бажаючи віддати добром за добро, вона надягає йому на палець чарівне колечко, щоб його не знайшли васали смертельно пораненого хазяїна замка

Дівиця приводить лицаря у світлицю, наказує сісти на постіль і не ворушитися. Скрізь нишпорять зброєносці й пажі: розрубаного коня вони знайшли миттєво, але вершник немов випарувався. Застиглий на ліжку Ивэйн із захватом дивиться на даму, що ввійшла у світлицю, дивної краси. Вносять труна, і дама починає ридати, волаючи до покійного чоловіка. На чолі в мерця проступає кров - явний знак, що вбивця ховається зовсім близько. Васали метаються по кімнаті, а дама проклинає невидимого ворога, називаючи його підлим боягузом, жалюгідним рабом і диявольським поріддям. Коли похоронний обряд завершується, труну несуть у двір. Вбігає перелякана дівиця, що дуже тривожилася за Ивэйна. Лицар невідривно дивиться у вікно. Ивэйн впав жертвою любові - він палає пристрастю до своєї ненависниці. Завжди смертельно ранить краса, і від цієї сладостной напасти немає щита - вона разить гостріше всякого клинка

Спочатку закоханий лицар корить себе за навіженство, але потім вирішує завоювати чарівну даму, що простромила йому серце. Розумна дівиця, догадавшись про палкі почуття Ивэйна, заводить про нього бесіду зі своєю пані: нема чого журитися про мертвий - бути може, Господь пошле їй кращого чоловіка, що зуміє захистити джерело. Дама гнівно обриває повірницю, але цікавість виявляється сильніше, і вона запитує, до якого роду належить воїн, що здолав її чоловіка. Дівиця, що скрасила Ивэйну ув’язнення, улаштовує всі щонайкраще: прекрасна Лодина погоджується вийти заміж за знатного лицаря, сина короля Уриена. Васали одностайно схвалюють її вибір: надійний захисник їй необхідний - слава Ивэйна гримить по всій землі, а силу свою він довів, перемігши потужного Эскладоса. Лицар перебуває на вершині блаженства - відтепер він законний і улюблений чоловік златовласой красуні

Ранком приходить звістка, що до джерела наближається король із усією своєю свитою. Зломовний Кей осоромлює відсутнього Ивэйна й заявляє, що сам побореться з лицарем, унизившим Калогренана. У короткому бої Ивэйн, на радість двору, вибиває насмішника із сідла, а потім запрошує короля у свій замок, до прекрасної дружини. Щаслива й горда Лодина радо зустрічає монарха. Примітивши розумну дівицю, що врятувала Ивэйна, Гавэйн виявляє бажання стати лицарем темноволосої Люнетти.

Сім днів триває бенкет, але всякому святу приходить кінець, і от король уже збирається в дорогу назад. Гавэйн приймається змінювати друга до ратного життя: потрібно загартуватися в турнірах, щоб бути гідним красуні дружини. Ивэйн звертається за дозволом до дружини: Лодина скрепя серце відпускає чоловіка, але велить повернутися рівно через рік. Ивэйн із тугою залишає свою прекрасну даму

Рік проходить непомітно; Гавэйн усіляко розважає друга, затіваючи бої й турніри. Наступає серпень: король Артур сзивает лицарів на бенкет, а Ивэйн раптово згадує про свою обітницю. Розпачу його немає межі, і отут до двору є посланниця Лодини: голосно обвинувативши лицаря в зраді, вона зриває з його пальця кільце й передає наказ пані не показуватися їй більше на очі. Ивэйн втрачає розум від горя: роздерши на собі одяг, спрямовується в ліс, де поступово дичавіє. Один раз сплячого безумця знаходить знатна дама. Пані де Нуриссон вирішує допомогти нещасному: натирає з голови до ніг бальзамом феї Моргани й кладе поруч багатий одяг. Пробудившись, зцілений Ивэйн поспішно прикриває наготу. Раптово до нього доноситься розпачливий протяжливий рик лева, якому вцепился у хвіст лютий змій. Ивэйн розрубує гадину на частині, а лев з подихом полегшення схиляє перед лицарем коліна, визнаючи його своїм паном. Могутній звір стає вірним супутником і зброєносцем Ивэйна.

Після двотижневих мандрівок лицар знову виявляється в чудесного джерела й втрачає почуттів від горя; лев же, уважаючи його мертвим, намагається покінчити із собою. Опам’ятавшись, Ивэйн бачить у каплиці Люнетту - оклеветанную й присуджену до смерті на багатті. Захистити неї комусь, тому що мессер Ивэйн зник, а мессер Гавэйн відправився на пошуки королеви, викраденої підлими ворогами. Лицар з левом обіцяє заступитися за дівицю - йому має бути бій із трьома супротивниками разом. На очах страти, що зібралася чекаючи, юрби Ивэйн перемагає лиходіїв. Царствена Лодина запрошує пораненого героя в замок, але лицар говорить, що повинен скитаться, поки не спокутає провину перед прекрасною дамою - не довідавшись чоловіка, Лодина ремствує на жорстокість його коханої. Ивэйн знаходить притулок у замку пана де Шапороза - батька двох чарівних дочок

Незабаром по всій країні розноситься звістка про подвиги таємничого Лицаря з левом: він здолав злого велетня, урятував від загибелі родичів Гавэйна й захистив володіння пані де Нуриссон. Тим часом пан де Шапороз умирає, і старша сестра відмовляє молодшої в праві на спадщину. Підступна дівиця поспішає заручатися підтримкою, і їй вдається залучити на свій бік Гавэйна, що вже повернувся до двору. Король Артур, незадоволеною такою жадібністю, нічого не може поробити - у непереможного Гавэйна немає суперників. Молодша сестриця уповає тепер лише на Лицаря з левом і посилає на його пошуки свою подругу. Дівиця знаходить захисника слабк і пригноблених: довідавшись про підступи жадібної спадкоємиці, Ивэйн охоче погоджується допомогти. На шляху до королівського палацу Лицар з левом робить ще один подвиг: звільняє триста дів, полонених двома демонами-сатанаилами в замку Злоключенья.

Pages: 1 2