“У деяких державах організаційно-правова сторона рас- сматриваемой концепції піддалася модифікаціям.”(2)Конституційна доктрина ряду країн Латинської Америки виходить із існування ще однієї влади - установчої, що пов’язане із частими державними переворотами.”Про існування четвертої - установчої влади говорять французькі фахівці з порівняльного конституційного права Ж.Блан, Ж.М.Вирье й Ф.Вагам. По суті шість влади були перераховані в конституції Алжиру 1976 року: полити- ческая(здійснювалася правлячої…партією), контрольна, засновник-ная(створення й зміна конституції)”(2) і інші. “У зв’язку з концепцією, що передбачає можливість відділення президента від виконавчої влади й характеризує його як главу держави, встає питання про особливу галузь влади - арбітражної. У французькій Конституції 1958 року, наприклад, говориться, що президент своїм арбітражем забезпечує нормальне функціонування публічної влади. Аналогічні формулювання включені в 90-х роках у Конституції Румунії й деяких країн Африки. Мова йде про арбітраж між владою, а не органами держави.Проект Конституції РФ прийнятий 12 грудня 1993року передбачав саме такий підхід.”. Також теорія поділу влади іноді застосовується щодо поділу влади між суб’єктом федерації й федеральних державних органів, приймаючи за основу взаємин органів різних рівнів влади одне з положень теорії поділу влади - наділення галузей ( тут - органів певного рівня ) влади строго певними повноваженнями. Такий підхід дозволяє уникнути національних конфліктів. Всі ці “нововведення” - це, скоріше, спроба пристосувати класичну теорію до реальних особливостей конкретних держав. Суть же теорії при цьому не міняється, тому що не міняється головне - система сдержек і противаг. Кількість називаної або існуючої влади не настільки важливо, як важливе забезпечення механізму, що не дозволяє узурпувати всю владу в руках одного державного органа або однієї галузі влади. Крім тенденції росту “числа влади” можна відзначити тенденцію до “взаємопроникнення влади”(2), чому є маса підтверджень: твердження палатами парламенту багатьох посадових осіб, призначення (або речення кандидатів на посаду) суддів президентом і твердження їхньою палатою парламенту, повноваження Конституційного суду, сполучення мандата міністра й парламентарія. “Ця взаємодія влади виражається як в організаційно-функціональному їхньому зближенні на основі Закону, так і в посиленні елементів взаємоконтролю.”(10). Здається, подібна тенденція означає не віддалення від принципу поділу влади, а навпаки, подальший розвиток реалізації принципу “сдержек і противаг”.

Pages: 1 2