На початку послання Пушкін говорить про те, що швидко зникли надії, які виникли було в суспільстві в перші роки царювання Олександра I. Гне «влади фатальний» змушує людей передових поглядів і волелюбних настроїв з особливою гостротою почувати «покликання вітчизни» і нетерпляче очікувати «мінути вільності святий». Поет призиває свого друга вітчизні присвятити «душі прекрасні пориви…», боротися за її волю. Наприкінці вірша поет з особою силою виражає віру в неминучість падіння самодержавства й у звільнення російського народу.

Важливо відзначити, що отут патріотизм Пушкіна нерозривно з’єднується в його поданні з революційним служінням батьківщині. Любов до батьківщини нерозривна з боротьбою за її волю.

Почуття, висловлювані у вірші, знаходять точне і яскраве вираження в ряді словесних образів.

Ми зустрічаємо такі виразні метафори, як «у нас горять ще желанья», «поки свободою горимо, поки серця для честі жива», «зірка чарівного щастя»; емоційно-оцінні епітети: «вільність свята», «нетерпеливою душею»; яскраві образні вислови: «під гнітом влади фатальний», «на уламках самовластья».