Факт війни - убивство. Л. Толстой Перебуваючи на військовій службі, Лев Миколайович Толстой болісно думав про війну. Що таке війна, чи потрібна вона людству? Ці питання встали перед письменником на самому початку його літературного поприща й займали його протягом життя. Товстої безкомпромісно засуджує війну

“Невже тісно жити людям на цьому прекрасному світлі, під цим невимірним зоряним небом?” Восени 1853 року почалася війна Росії з Туреччиною, Толстому дозволено було перевестися в Севастополь. Потрапивши в обложене місто, Толстой був вражений героїчним духом війська й населення. “Дух у військах вище всякого опису,- писав він братові Сергію

- У часи Древньої Греції не було стільки геройства”. Під гуркіт знарядь четвертого бастіону, обкутаний пороховим димом, Л. Н. Толстой почав писати своє перше оповідання про героїчну оборону міста, “Севастополь у грудні місяці”, за ним пішли два інших: “Севастополь у травні” і “Севастополь у серпні 1855 року”. У своїх оповіданнях про три етапи Кримської епопеї Толстой показав війну “не в правильному, гарному й блискучому ладі, з музикою й барабанним боєм, із прапорами, що розвіваються, і гарцюючими генералами… а в сьогоденні її вираженні- у крові, у стражданні, у смерті…”. Під його геніальним пером воскреє героїчна оборона Севастополя

Узяте копіювання заборонене © 2005 тільки три моменти, вихоплені тільки три картини з розпачливої, нерівної боротьби, майже цілий рік не вщухав і не вмовкала під Севастополем. Але як багато дають ці картини! Це не тільки великий художній твір, але й правдивий історичний документ, дорогоцінне для історика показання учасника. Перше оповідання говорить про Севстополі в грудні 1854 року

Це був момент деякого ослаблення й уповільнення воєнних дій, проміжок між кривавою битвою під Инкерманом і під Євпаторією. Але якщо могла трохи поотдохнуть і поправитися польова російська армія, що стояла на околицях Севастополя, то місто і його гарнізон не знали перепочинки й забули, що значить слово “спокій”. Солдати й матроси трудилися під снігом і заливним дощем, напівголодні, знівечені. Товстої розповідає про матроса з відірваною ногою, якого несуть на носилках, а він просить зупинитися, щоб подивитися на залп нашої батареї. “Нічого, нас отут двісті чоловік на бастіоні, дня на два ще нас вистачить!

” Такі відповіді давали солдати й матроси, і ніхто з них при цьому навіть не підозрював, яким треба бути мужнім, що нехтує смерть людиною, щоб так просто, спокійно, діловито говорити про свою власну завтрашню або післязавтрашню неминучу загибель! Безмовно переносили страшні каліцтва й смерть жінки, ці гідні своїх чоловіків подруги. Друге оповідання ставиться до травня 1855 року, а позначений це оповідання вже 26 червня 1855 року

У травні відбулася кривава битва гарнізону проти майже всієї осаджуюче місто армії, що бажала будь-що-будь опанувати трьома передовими зміцненнями. Товстої не описує цих кривавих майских. і червневих зустрічей, але читачеві оповідання ясно по всьому, що зовсім недавно, тільки що, відбулися дуже великі події в обложеного міста. Товстої показує, як використовують солдати коротке перемир’я, щоб забрати й поховати вбитих

Невже вороги, тільки що в лютій рукопашній боротьбі що різали й кололи один одного, можуть так дружелюбно розмовляти, з таким пещенням, так люб’язно й запобігливо ставитися друг до друга? Але й тут, як і скрізь, Толстой гранично щирий і правдивий, він очевидець, йому не треба придумувати, домысливать, дійсність набагато богаче фантазії. Третє оповідання оповідає про Севстополі в серпні 1855 року. Це останній, найстрашніший місяць довгої облоги, безперервних, найжорстокіших, удень і вночі не затихаючих бомбардувань, місяць падіння Севастополя

“Під час обіду недалеко від будинку, у якому сиділи офіцери, упала бомба. Підлога й стіни затремтіли, як від землетрусу, і вікна застелило пороховим димом.- Ви цього, я думаю, у Петербурзі не видали; а тут часто бувають такі сюрпризи,- сказав батарейний командир

- Подивитеся, Вланг, де це лопнула”. Письменник показує героїзм людей, що звикли до повсякденних обстрілів. Живучим звичним життям. Вони не усвідомлюють себе героями, а виконують свій борг. Без голосних фраз, буденно, ці прекрасні люди вершать історію, часом “ідучи” внебытие.

Толстой показує, що тільки перевага союзників Туреччини у військовій техніці й матеріальних ресурсах фізично зломило безстрашних російських героїв. Викриваючи війну, письменник затверджує моральну велич і силу російських людей, що мужньо сприйняли відступ російської армії із Севастополя. Новаторство Л. Толстого в зображенні війни, реалізм, художні вартості “Севастопольських оповідань” здобули високу оцінку сучасників

Некрасов писав: “Достоїнства повести першокласні: влучна, своєрідна спостережливість, глибоке проникнення в сутність речей і характерів, стругаючи, ні перед чим ие відступаюча правда…” Не в цьому чи криється секрет неослабної популярності оповідань Толстого, повних патріотичного пафосу й, незважаючи ні на що, великого заклику до миру, заперечення війни як убивства