П’єса М. Горького «На дні» створена більше восьмиде-сяти років тому. І всі ці роки вона не переставала вызы-вать суперечки. Це можна пояснити безліччю про-блем, поставлених автором, проблем, які на раз-ных етапах історичного розвитку здобувають але-вую актуальність. Це пояснюється й складністю, про-тиворечивостью авторської позиції. Вплинуло на судь-бу добутку, на сто сприйняттів те, що складні, філософськи неоднозначні ідеї письменника були проба-ственно спрощені, перетворені в гасла, узяті на озброєння офіційною пропагандою недавнього років. Слова: «Людина…

це звучить гордо!» ставали не-рідко плакатними написами, майже такими ж распро-страненными, як «Слава КПРС!», а сам монолог Сати-На діти заучували напам’ять, щоправда, попередньо його коректували, викидаючи деякі репліки героя («Вип’ємо за людину, Барон!

»). Сьогодні п’єсу «На дні» хочеться перечитати заново, непредвзято глянувши па її персонажів, уважно вдумавшись у їхні слова й вгля-дівшись у їхні вчинки. П’єса М. Горького - новаторський літературний твір. У центрі її - не тільки людські судь-би, скільки зіткнення ідей, суперечка про людину, про смыс-лі життя

Ядром цієї суперечки є проблема права-ды й неправди, сприйняття життя такий, яка вона є насправді, з усією її безвихідністю й правдою для персонажів - людей «дна», або життя з ілюзіями, у яких би різноманітних і вигадливих формах вони не з’являлися. Ця суперечка починається задовго до появле-ния в нічліжці Луки й триває після його відходу. Уже на самому початку п’єси Діжа тішить себе ілюзія-мі, що вона - вільна жінка, а Настя - мріями про велике почуття, запозичаючи його із книги «Фатальна лю-бовь». И с самого початку в цей мир ілюзій уривається фатальна правда

Не випадково кидає свою репліку Діжа, звертаючись до Кліща: «Не терпиш правди!» Із самого початку п’єси, багато чого звучить як суперечка М. Горько-го із самим собою, зі своєю колишньою ідеалізацією бося-ков. У костылевской нічліжці воля виявляється примарною - опустившись на «дно», люди не пішли від життя, вона наздоганяє їх. І колишнє горьковское жела-ние - розглянути в босяках, люмпенах, людей, отторг-нутых від нормального людського життя, колись усе-го гарне, - також відступає на другий план. Ці люди жорстокі друг до друга, життя зробила їх такими. І ця жорстокість проявляється насамперед у тім, з якою наполегливістю вони руйнують ілюзії інших людей, наприклад, Насті, що вмирає Ганни, Кліща з його надїжак-дой вибратися з нічліжки, почати нове життя, Баро-На, все надбання якого становлять спогади про колишню велич