Існує незаперечна істина: «Краса врятує мир». Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він убачає силу краси. Це можуть бути безсмертні художні шедеври, що наштовхують душу на величне. Або неперевершеної краси рідні види, які надихають людини на гідне життя й учинки. Для мене сила життєдайної краси втримується в злитті воєдино зовнішньої й внутрішньої краси самої людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому усе найкраще, що в ній є.

Говорять, що людини зустрічають «по одязі». Можливо, хтось може не погоджуватися із цим, але зізнайтеся, чи принесе задоволення спілкування з людиною неохайним, брудним? Спочатку не сприймуть його ока, а потім, у більшості випадків, - і душу. Тому що зовнішній вигляд є відбиттям внутрішнього стану, і про це, на жаль, пам’ятають не всі й не завжди.

Але мені можуть заперечити й сказати, що не все в можливості одягатися красиво, модно. І «красиво й модно» - це не тільки одяг і взуття з подіумів або з дорогих супермаркетів. Насамперед, це - смак, гармонія, охайність, чисте тіло, що посміхаються очі, гарна мова. Все це і є зовнішньою красою людини, за яким не зауважуються навіть певні фізичні недосконалості її особи або фігури.

И найбільше його багатство - це гарна душа. Є таке народне прислів’я: «З особи не пити водички». Це значить, що як би прекрасним ззовні не була людина, найважливіша в ній краса внутрішня. Її канони народжувалися й закріплювалися віками, передаючись від покоління в покоління. Щиросердечна щедрість, працьовитість, любов до своєї землі й співвітчизників, повага до людям похилого віку й турботі про дітей, серцеве бажання допомагати іншим, лагідність, оптимізм, почуття гумору… Цей перелік найкращих рис характеру людини можна продовжувати й далі, і головне - щоб ми не тільки усвідомлювали це, але й прагнули, виконавши свої душі цим багатством, віддавати його людям.