Непорушний у мученье,

Він з ясним поглядом говорить:

“Друзі, лихам презренье!”-

И в їхніх серцях героя мовлення

Веселощі будять,

И, оживясь, до підлоги меч

Рука їх оголюється

Поспішай ж, про витязь наш! устань;

Уж ангел истребленья

Горі подъял жахну долоню,

И близька година отмщенья.

Хвала, Щербатов, вождь младой!

Серед грози військової,

Друзі, він ремствує душею

Про витрату незабутньої

Про витязь, підбадьорся… вона

Твій супутник невидимий,

И нею понад прапори

Дружин твоїх збережені

Любові й уболівай пожвавити

Твої для мщенья сили:

Рази що дерзнули обурити

Спокій її могили

Хвала, наш Смалений, честі син!

Як бурію що носиться,

Скрізь впреди своїх дружин

Разить, непереборний

Наш сміливий Строгонов, хвала!

Він жадає чистої слави;

Вона з миру захопила

Його на шлях кривавий…

Об хоробрих сонм, хвала й честь!

Здійснюйте истребленье,

Вітчизна до вас волає: помста!

Всесвіт: спасенье!

Хвала безтрепетним вождям!

На конях окрилених

По долах скажуть, по горах

Слідом ворогів збентежених;

Удень мчаться лад на лад; у ночі

Страшать, як привиденья;

Блищать смертю їхні мечі;

Від стріл їх немає спасенья;

По всім розсипані шляхам,

Невидимі й зримі;

Зломили тут, убивають там

И всюди непошкоджені

Наш Фигнер старцем у стан ворогів

Іде в мороці ночі;

Як тінь прокрався вкруг наметів,

Усі зріли швидкі очі…

И стан ще в глибокому сні,

День світлий не проглянув -

А він вуж, витязь, на коні,

Уже із дружиною гримнув

Сеславин - де не пролетить

Із крилатими полками,

Там кинутий у порох і меч і щит,

И вистелений шлях ворогами

Давидов, полум’яний боєць,

Він вихром у бій кривавий;

Він у світі щасливий співак

Провина, любові й слави

Кудашев скоком через рів

И влітку на стромовину;

Кидає поглядом Чернишов

На меч і грім дружину,

Орлів відважністю орел;

И мчить грозу ударів

Крізь дим і огнь, по купах тіл,

У середовище ворогів Кайсаров.

У о и н и

Вожді слов’ян, хвала й честь!

Здійснюйте истребленье,

Вітчизна до вас волає: помста!

Всесвіт: спасенье!

П е в е ц

Друзі, що кипить кубок цей

Вождям, убитим вбое.

Уже не прийдуть у сонм друзів,

Не стануть у ратному ладі,

Уж для ворога їхній грізний лик

Не буде вісник мщенья,

И не помчить їхній потужний клич

Дружину в запал сраженья;

Їхній дозвільний меч, безмовний щит,

Їхні ратники сумовиті;

И сир могутніх кінь коштує

Біля тихої їх могили

Де Кульнев наш, рушитель сил,

Лютий пломінь свари?

Він упав - главу на щит схилив

И стис меч у долоні

Де життя доля йому дала,

Там лайка його вбила;

Де колиска його була,

Там днесь його могила

И тихнув його останню годину:

З молитвою священної

Про милу матір згас

Герой наш незабутньої

А ти, Кутайсов, вождь младой…

Де принадності? де младость?

На жаль! він видом і душею

Прекрасний був, як радість;

У чи броні, грізний, виступав -

Кидали смерть перуни;

У струни ль арфи вдаряв -

Одушевлялися струни…

Про гору! вірний кінь біжить

Закривавлений з бою;

На ньому його розбитий щит…

И немає на ньому героя

И де ж твій, про витязь, порох?

Какою взятий могилою?..

Піде прекрасна в сльозах

Шукати, де попіл милої…

Там чистіше рання роса,

Там зелень ароматней,

И сладостней квітів врода,

И світлий день приятней,

И тихий дух твій прилетить

З таємничого покрову;

И трепет серця возвестит

Їй близькість дружней тіні

И ти… і ти, Багратіон?

Вотще друзів молитви,

Вотще їхній плач… у труні він,

Видобуток лютої битви

Ще дружин надія в ньому;

Все думає: з одру повстане;

И робко шепотить ворог з ворогом:

“На жаль нам! незабаром гримне”.

А він… навіки погляд смежил,

Решитель лайливих суперечок,

Він в область хоробрих воспарил,

До тебе, Батько-Суворов

И честь вам, занепалі друзі!

Радійте в горней покрову;

Там ваша вірна сім’я -

Вождів минулі тіні

Хвала вам буде пожвавлювати

И пізнього років бесіди

“Від них учитеся вмирати!” -

Так скажуть онукам діди;

При вашім ім’ї скипить

У вожді запопадливому полум’я;

Він на твердиню з ним злетить

И водрузить там прапор

У о и н и

При вашім ім’ї скипить

У вожді запопадливому полум’я;

Він на твердиню з ним злетить

И водрузить там прапор

П е в е ц

Цей кубок мщенью! други, у лад!

И к небу грізні долоні!

Убити иль упасти! наш фатальний

Обітниця перед богом свари

Вотще, про ворог, з тьми племен

Ти зиждешь ополченья:

Вони біжать твоїх прапорів

И жадають низложенья.

Скарбів немає в нас у будинках;

Там стріли й кольчуги;

Ми села - у попіл; гради - у порох;

У мечі - серпи й плуги

Лиходій! він лестощами приманив

До Москви свої дружини;

Він низьким миром нам загрожував

Із Кремлевския вершини

“Піду по стогнам з торжеством!

Піду… і всі восплещет!

И в порох упадуть зі своїм царем!..”

Прийшов… і сам тріпотить;

Подвигло помста Москву:

Вспилала перед ворогами

И грянулась на їхнього главу

стінами, Що Гублять,

Веди ж своїх царів-рабів

З їхньою зграєю в область хлада;

Пробий тропу серед снігів

У стрітення глада…

Зима, союзник наш, гряди!

Їм замкнений шлях поворотний;

Пустелі в попелі за;

Перед ними сонми ратни.

Покуштуй, хижак, що сильней:

Дух жадібності иль мщенье?

Пришлец, ми в батьківщині своєї;

За правих провиденье!

У о и н и

Покуштуй, хижак, що сильней:

Дух жадібності иль мщенье?

Пришлец, ми в батьківщині своєї;

За правих провиденье!

П е в е ц

Святому братерству цей фіал

Від вірних братій кола!

Блаженний, кому творець дав

Насолоду життя, друга;

З ним щастя вдвічі; у скорботну годину

Він серцю утешенье;

Він наша совість; він для нас

Друге провиденье.

ПРО! будь же, други, святість уз

Закон наш під наметами;

Написаний кров’ю наш сполучник:

И жити й упасти друзями

У о и н и

ПРО! будь же, други, святість уз

Закон наш під наметами;

Написаний кров’ю наш сполучник:

И жити й упасти друзями

П е в е ц

Любові цей повний кубок у дарунок!

Серед боротьби кривавої,

Друзі, святий харчуйте жар:

Любов - одне зі славою

Кому тут жереб приділений

Знати таємницю страсті милої,

Хто серцем серцю заручений,

Той сміло, з бадьорою силою

На все велике летить;

Немає страху; немає перешкоди;

Чого-Чого не зробить

Для сладостной нагороди?

Ах! думка про тійа, хто все для нас,

Нам супутник незмінний;

Скрізь знайомий чуємо глас,

Зримо образ незабутній;

Вона на лайливих прапорах,

Вона в запалі сраженья;

И в шумі стана й у мріях

Веселих сновиденья.

Покуштуй, ворог, вивергнути щит,

Рукою даний милої;

Свята обітниця на ньому горить:

Твоя й за могилою!

Об насолоду тайния мрії!

Там, там за синьою далечінню

Твій ангел, діва краси,

Одна зі своїм сумом,

Сумує, про друга сльози ллє;

Душу її в молитві,

Боїться вести, вести чекає:

“На жаль! чи не впав у битві?”

И мислить: “Незабаром ль, дружний глас,

Твої мені чути звуки?

Лети, лети, свиданья година,

Перемінити тугу розлуки”.

Друзі! блаженнейшая частина

Pages: 1 2 3

Збережи - » Зміст балади Жуковського «Співак у стані російських воїнів» . З'явився готовий твір.