Юрій Яновський — неперевершений майстер прози. Його твори збагатили українську літературу хвилюючим духом епохи нечуваних битв і пристрастей. Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в селі Майєрове (тепер с. Нечаївка Компаніївського району Кіро­воградської області) в селянській родині. Сім’я мала дев’ятеро дітей; злидні й нестатки змушували її кілька разів змі­нювати місце свого мешкання, з 1917 р. жили в Єлисаветграді, де батько працював на заводі сільськогосподарських машин. Далі — Єлисаветградське земське реаль­не училище, яке у 1919 році Юрій закінчив на відмінно, по закінченню — вступ до механічного технікуму, з 1919 по 1921 рр. поєднував навчання зі службою у різних ус­тановах. В 1922 року їде до Києва, вступає до Київського політехнічного інституту (1922-1925), його одногрупником був майбутній конструктор космічних кораблів Сергій Корабльов. Проте інститут закінчити не вдалось. Довелося повертатися до Єлисаветграда.

Це цікаво Щоб всебічно вивчити життя, по-справжньому заглибитися в люд­ську психологію, Юрій Яновський, як і Антон Чехов, і Степан Васильченко, вважав, що письменник повинен мати не літературну професію. Проте стати інженером-конструктором йому так і не вдалось — його виключено з комсомолу, від нього відвернулась кохана дівчина. Янов­ський змушений був повернутися додому. Причиною цьому стало те, що поблизу Майєрового було вбито фіна­гента, звинувачення впало на Юркового дядька Петра Миколайовича. Згодом убивць знайшли, дядька було реабілітовано, але в той період над родиною Яновських нависла загроза.

Але під час навчання Юрій Яновський брав участь у літературній студії інституту, входив у театральні кола столиці, допомагав акто­рам і режисерам театру-студії імені Г. Михайличенка у створенні ряду вистав, виявляючи неабиякі знання фольклору, і написав у співавторстві з С. Греєм гротескну п’єсу «Камергер», співробітни­чав з групою київських панфутуристів. У 1922 р. Яновський під псевдонімом Георгій Ней в Київській га­зеті Пролетарская правда надрукував перший вірш «Море» росій­ською мовою. Цей перший вірш був написаний Яновським ще тоді, коли він ні разу не бачив моря — це була данина книжній морській романтиці, адже море — символ свободи, уславлення людської муж­ності. Але море Яновського — це уславлення людської солідарності, інтернаціонального братерства трудящих. З віршами українською мовою Яновський уперше виступив у 1924 році. У газеті «Більшовик» було опубліковано вірш «Дзвін» і новелу «А потім німці тікали». Ця новела була першим прозовим твором письменника, далі він повністю перейшов на прозу. Наступного року Яновський видав збірку новел «Мамутові бив­ні» , до якої включені новели, створені на матеріалі конкретних подій громадянської війни. Якийсь час працював у редакції газети «Більшовик», активно виступав як публіцист, підписуючи свої статті та нариси псевдоні­мом Юр. Юрченко. У 1925-1926 pp. працював на Одеській кінофабриці художнім ре­дактором, у цей період надрукував збірку новел «Кров землі». Перші дві збірки раннього періоду творчості включили в себе романтичні новели. У цей же період Яновський написав два нариси про режисера О. Довженка («Історія майстра» і відгук-есе про фільм «Звенигора» (1927)). Написане 1927 року оповідання «В листопаді» присвятив О. Довженкові. В Одесі створив кілька кіносценаріїв — «Гамбург», «Fata morgana» й ін. Про майстрів кіно в 1930 році опублікував книжку нарисів « Голлівуд на березі Чорного моря ». 3 1927 жив у Харкові. Належав у різний час до «Комункульту», «Жовтня», ВАПЛІТЕ, «Пролітфронту», але ця приналежність була здебільшого формальною.

Це цікаво Народне життя було тим джерелом, до якого Яновський щоразу при­падав спрагло, благоговійно, душа його прагнула бути там, де вирувало життя. Вже після смерті письменника було виявлено вже забутий факт: коли в 1931 році театр «Березіль» вирішив підготувати виставу на честь колективу харківського Тракторобуду (спектакль називався «Народжен­ня гіганта»), то тексти для нього написали Юрій Яновський і Мирослав Ірчан, і були це, здається, чи не перші спроби в українській літературі написати про сучасний робітничий клас.

Хоча основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в прозі драматургії, але писання віршів не облишатиме упродовж усього життя. Кращі з них увійшли до збірки «Прекрасна УТ» (1928), що була через чотири роки перевидана з деякими доповненням

Pages: 1 2