“Вишневий сад” Чехова являє собою сполучення комедії - “місцями навіть фарсу”, як писав сам автор, з ніжною й тонкою інтригою. З’єднання цих двох почав дозволяє Чехову неоднозначно оцінювати що відбувається, давати двоїсту, трагічну характеристику героям. Висміюючи їхні слабості й пороки, автор одночасно співчуває ім. Серед героїв “Вишневого саду” немає жодного чисто комічного персонажа. Так, що постаріла дитина Гаїв в інші мінути свого сценічного життя викликає жалість і жаль. Епиходов не тільки смішний зі своїми нескінченними невдачами, він і справді нещасний!

Усе в нього недоречно, любов його відкинута, самолюбство його постійно страждає. Персонажів “Вишневого саду” Чехов не ділить на позитивні й негативних, всі вони однаково нещасні, однаково незадоволені своїм життям. Драму своїх героїв Чехов бачить саме в їхньому повсякденному житті, тому головна увага він приділяє зображенню будня, а події відсуваються на другий план

Сюжет і композиція в п’єсі носять чисто зовнішній, організуючий характер. Сама подія продажу вишневого саду є невідворотним. Між Раневской, Гаевым і Лопахиным не виникає конфлікту

Раневская й Гаїв практично добровільно відмовляються від вишневого саду й після його продажу навіть почувають деяке полегшення. “Справді, тепер всі добре, - говорить Гаїв. - До продажу вишневого саду ми все хвилювалися, страждали, а потім, коли питання було вирішено остаточно, безповоротно, усе заспокоїлися, повеселіли навіть”.

Маєток як би саме пливе в руки Лопахину. Петя Трофимов і Аня навіть і не намагаються перешкоджати цьому. Свій “вишневий сад” вони бачать тільки в мріях. Таким чином, Чехов зображує всі події в їхньому закономірному розвитку, самі ці події не містять у собі конфлікту

Головний же конфлікт розвивається в душах героїв. Він полягає не в боротьбі за вишневий сад, а в невдоволенні своїм життям, неможливості з’єднати мрію й реальність. Тому після покупки вишневого саду Лопахин не стає счастливее, він так само, як і інші герої п’єси, мріє про те, щоб скоріше “змінилося як-небудь наше нескладне, нещасливе життя”. Особливості конфлікту спричинили зміни в зображенні драматургічних характерів. Герої п’єси виявляють себе не у вчинках, спрямованих до досягнення мети, а в переживаннях протиріч буття

Тому в п’єсі відсутнє напружена дія, вона переміняється ліричним роздумом. Герої “Вишневого саду” не реалізують себе не тільки в дії, але й у слові. Кожна вимовлена фраза має схований підтекст. Виникає так зване “підводний плин”, невластиве класичній драмі

Прикладом тому може служити наступний діалог героїв: “Любов Андріївна (задумливо). Епиходов іде… Аня (задумливо). Епиходов іде… Гаїв. Сонце сіло, пани

Трофимов. Так”. У цьому випадку слова значать набагато менше, ніж почуття невпорядкованості свого життя, що ховається за обривками фраз. Таким чином, саме в ліричному підтексті відбивається складне, суперечливе духовне життя героїв. У п’єсі “Вишневий сад” Чехов створює особливу ліричну атмосферу. Автор не дає різкої індивідуальної мовної характеристики героям, скоріше, їхнє мовлення зливається в одну мелодію

За допомогою цього ефекту автор створює відчуття гармонії. І, незважаючи на те що Чехов руйнує наскрізну дію, що з’явилося організуючим початком у класичній драмі, його п’єса не втрачає внутрішньої єдності. Важливо й те, що загальна побудова п’єси - це й настрій кожного героя

Тому всі персонажі внутрішньо дуже близькі один одному. На цей загальний настрій відгукується в драмі якимось трагічним звуком: “…усі сидять, задумавшись, тиша, чутно тільки, як тихо бурмоче Фірс, раптом лунає віддалений звук, точно з неба, Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч.

ру звук струни, що лопнула, завмираючий і сумний”. У фіналі до цього звуку додається й інший, ще більш безвідрадний: “Чутно, як далеко в саду сокирою стукають по дереву”. Новаторство Чехова-Драматурга залючается в тім, що він відходить від принципів класичної драми й відбиває драматичними засобами не тільки проблеми, але й показує психологічні переживання героїв