Книга перша. ЖИВІ Й МЕРТВІ

Двадцять п’ятого червня 1941 р. Маша Артем’єва проводжає свого чоловіка Івана Синцова на війну. Синцов їде в Гродно, де залишилася їхня однорічна дочка й де сам він протягом півтора років служив секретарем редакції армійської газети. Находящийся недалеко від границі, Гродно з перших же днів попадає у зведення, і добратися до міста не представляється можливим. По дорозі в Могильов, де перебуває Політуправління фронту, Синцов бачить безліч смертей, кілька разів попадає під бомбування й навіть веде протоколи допитів, що учиняються тимчасово створеної «трійкою». Добравшись до Могильова, він їде в друкарню, а наступного дня разом з молодшим політруком Люсиным відправляється поширювати фронтову газету. У в’їзду на Бобруйское шосе журналісти стають свідками повітряного бою трійки «яструбків» зі значно переважаючими силами німців і надалі намагаються надати допомогу нашим льотчикам зі збитого бомбардувальника. У результаті Люсин

змушений залишитися в танковій бригаді, а Синцов, що одержав поранення, на два тижні попадає в госпіталь. Коли він виписується, з’ясовується, що редакція вже встигла покинути Могильов. Синцов вирішує, що зможе повернутися у свою газету, тільки маючи на руках гарний матеріал. Випадково він довідається про тридцять дев’яти німецьких танків, підбитих у ході бою в розташуванні полку Федора Федоровича Серпилина, і їде в 176-ю дивізію, де зненацька зустрічає свого старого приятеля, фоторепортера Ведмедика Вайнштейна. Познайомившись із комбригом Серпилиным, Синцов вирішує залишитися в нього в полицю. Серпилин намагається відговорити Синцова, оскільки знає, що приречено на бої в оточенні, якщо в найближчі годинники не прийде наказ відступати. Проте Синцов залишається, а Ведмедик їде в Москву й по дорозі гине

…Війна зводить Синцова з людиною трагічної долі. Серпилин закінчив громадянську війну, командуючи полком під Перекопом, і до свого арешту в 1937 р. читав лекції в Академії ім. Фрунзе. Він був обвинувачений у пропаганді переваги фашистської армії й на чотири роки засланий у табір на Колиму

Однак це не похитнуло віри Серпилина в радянську владу. Усе, що з ним відбулося, комбриг уважає безглуздою помилкою, а роки, проведені на Колимі, бездарно загубленими. Звільнений завдяки турботам дружини й друзів, вона вертається в Москву в перший день війни й іде на фронт, не чекаючи ні переатестації, ні відновлення впартии.

176-я дивізія прикриває Могильов і міст через Дніпро, тому німці кидають проти її значні сили. Перед початком бою в полк до Серпилину приїжджає комдив Зайчиків і незабаром одержує важке поранення. Бій триває три дні; німцям вдається відрізати друг від друга три полки дивізії, і вони приймаються знищувати їх поодинці. Через втрати в командному складі Серпилин призначає Синцова політруком у роту лейтенанта Хорышева. Прорвавшись до Дніпра, німці завершують оточення; розгромивши два інших полки, вони кидають проти Серпилина авіацію. Несучи величезні втрати, комбриг вирішує почати прорив. Умираючих Зайчиків передає Серпилину командування дивізією, втім, у розпорядженні нового комдива виявляється не більше шістисот чоловік, з яких він формує батальйон і, призначивши Синцова своїм ад’ютантом, починає виходити з оточення. Після нічного бою в живі залишається сто п’ятдесят чоловік, однак Серпилин одержує підкріплення: до нього приєднується група солдатів, вынесших прапор дивізії, що вийшли з-під Бреста артилеристи зі знаряддям і маленькою лікаркою Таня

Овсянникова, а також боєць Золотарьов і полковник, що йде без документів, Баранів, якого Серпилин, незважаючи на колишнє знайомство, наказує розжалувати в солдати. У перший же день виходу з оточення вмирає Зайчиків

Увечері 1 жовтня керована Серпилиным група з боями проривається в

розташування танкової бригади підполковника Климовича, у якому Синцов,

повернувшись із госпіталю, куди відвозив пораненого Серпилина, довідається свого

шкільного приятеля. Вышедшие з оточення одержують наказ здати трофейне

зброя, після чого їх відправляють у тил. На виїзді на Юхновское шосе частина

колони зіштовхується з німецькими танками й бронетранспортерами,

початківцями розстрілювати беззбройних людей. Через годину після катастрофи Синцов зустрічає в лісі Золотарьова, а незабаром до них приєднується маленька лікарка. У неї температура й вивих ноги; чоловіка по черзі несуть Таню. Незабаром вони залишають неї на піклування чималих людей, а самі йдуть далі й попадають під обстріл. У Золотарьова не вистачає сил тягти пораненого в голову, що втратив свідомість Синцова; не знаючи, живий або мертвий політрук, Золотарьов знімає з його гімнастерку й забирає документи, а сам іде за підмогою: уцілілі бійці Серпилина на чолі з Хорышевым повернулися до Климовича й разом з ним прориваються через німецькі тили. Золотарьов збирається піти за Синцовим, але місце, де він залишив пораненого, уже зайнято німец.

Тим часом Синцов опритомнює, але не може згадати, де його документи, чи сам у нестямі зняв гімнастерку з комісарськими зірками або ж це зробив Золотарьов, порахувавши його мертвим. Не пройшовши й двох кроків, Синцов зіштовхується з німцями й попадає в полон, однак під час бомбування йому вдається бігти. Перейшовши лінію фронту, Синцов виходить у розташування стройбата, де відмовляються вірити його «байкам» про загублений партквиток, і Синцов вирішує йти в Особливий відділ. По дорозі він зустрічає Люсина, і той погоджується довезти Синцова до Москви, поки не довідається про зниклі документи. Висаджений недалеко від КПП, Синцов змушений самостійно добиратися до міста. Це полегшується тим, що 16 жовтня у зв’язку з важким положенням на фронті в Москві панують паніка й плутанина. Подумавши, що Маша може усе ще перебувати в місті, Синцов іде додому й, нікого не застав, валиться на матрац і засипає

…Із середини липня Маша Артем’єва вчиться в школі зв’язку, де неї готовлять до диверсійної роботи в тилу в німців. 16 жовтня Машу відпускають у Москву за речами, тому що незабаром їй має бути приступитися до виконання завдання. Придя додому, вона застає сплячого Синцова. Чоловік розповідає їй про усім, що з ним було за ці місяці, про всім тім жаху, що довелося пережити за сімдесят із зайвим днів виходу з оточення. На наступний ранок Маша вертається в школу, і незабаром неї закидають у німецький тил

Синцов іде в райком пояснюватися із приводу своїх втрачених документів. Там він знайомиться з Олексієм Денисовичем Малининым, кадровиком із двадцятилітнім стажем, що готовив у свій час документи Синцова, коли того приймали в партію, і більшим авторитетом, що користується в райкомі. Ця зустріч виявляється вирішальної в долі Синцова, оскільки Малинин, повіривши його оповіданню, приймає в Синцові живейшее участь і починає клопотати про відновлення того в партії. Він пропонує Синцову записатися в добровольчий комуністичний батальйон, де Малинин старший у своєму взводі. Після деяких дротиків Синцов попадає на фронт

Московське поповнення відправляють в 31-ю стрілецьку дивізію; Малинина призначають політруком роти, куди по його протекції зараховують Синцова. Під Москвою йдуть безперервні кровопролитні бої. Дивізія відступає із займаних позицій, однак поступове положення починає стабілізуватися. Синцов пише на ім’я Малинина записку з викладом свого «минулого». Цей документ Малинин збирається представити в политотдел дивізії, а поки що, користуючись тимчасовим затишком, він іде до своєї роти, що відпочиває на руїнах недобудованого цегельного заводу; у розташованій неподалік заводській трубі Синцов за порадою Малинина встановлює кулемет. Починається обстріл, і один з німецьких снарядів попадає усередину недобудованого будинку. За кілька секунд до вибуху Малинина засипає цеглами, що обвалилися, завдяки чому він залишається живий. Вибравшись із кам’яної могили й відкопавши єдиного живого бійця, Малинин іде до заводської труби, у якої вже ціла година чується уривчастий стукіт кулемета, і разом із Синцовим відбиває одну за іншої атаки німецьких танків і піхоти на нашу висоту

Pages: 1 2 3 4