В 1824 р. на балі в Опері з’являється сліпуче гарний парубок під руку із чарівною дамою. На превеликий подив, Люсьен Шарден якимось образом зумів піднятися із бруду, і король своїм указом повернув йому прізвище предків з боку матері. Юнак без праці ставить на місце старих ворогів - барона Сикста дю Шатле й маркізові д’эспар. Однак у нього не вистачає духу осадити колишніх побратимів-журналістів, і саме вони пізнають у його супутниці публічну дівку на прізвисько Торпиль - ця красуня єврейка славиться самою витонченою розпустою. Люсьен відвозить напівживу Эстер додому, а невисока гладка людина в масці, що невідступно супроводжував коханців, наказує Растиньяку заступитися за графа де Рюбампре - довідавшись страшний погляд цієї людини, Эжен ціпеніє від жаху. Збожеволіла від горя Эстер робить спробу отруїтися вигарним газом, але неї рятує незнайомий священик, що пояснює їй, що вона ледь не погубила кар’єру Аюсьена - світло не простить йому другий Корали. В Эстер є тільки один вихід - стати чесною жінкою. Нещасна куртизанка погоджується на все: неї поміщають у монастирський пансіон, де вона приймає хрещення й відрікається від минулого. Але Люсьена вона забути не в силах і починає марніти. Абат Карлос Эррера знову повертає її до життя, поставивши умовою, що вона буде жити з Люсьеном у повній таємниці від всіх

У травні 1825 р. закохані знаходять один одного у квартирі, знятої для них іспанським каноніком. Втім, Люсьену вже відомо, хто ховається під сутаною лжесвященника - однак юнак, сп’янений успіхами у світлі й звиклий до розкоші, не знаходить у собі сили порвати із заступником, що залізною рукою направляє його, оберігаючи від колишніх помилок. Абат оточує Эстер своїми довіреними людьми: Меднолицая Азія буде займатися готуванням, миловидна Європа - виконувати обов’язки покоївки, а здоровань Паккар - супроводжувати господарку на прогулянках. Ідилія на вулиці Тетбу триває чотири роки. За цей час положення Люсьена усталилося настільки, що у світлі заговорили про його одруження з дочкою герцога де Гранлье. Прихильності юного красеня домагаються самі знатні дами: його парадною коханкою стає графиня де Серизи, що завоювала цю честь у сутичці з герцогинею де Монфриньез.

В одну прекрасну ніч серпня 1829 р. задріманий у кареті барон де Нусинген зустрічає у Венсенском лісу чудесне бачення - жінку неземної краси. Банкір закохується вперше в житті:

він намагається знайти свого «ангела» за допомогою поліції, але все тщетно - незнайомка зникла безвісти. Біржовий хижак худне на очах, і стурбовані друзі будинку скликають консиліум: така людина, як барон де Нусинген, не має права раптово вмерти - це чревате великими неприємностями. Описуючи свою красуню, банкір зауважує посмішку Люсьена й вирішує напустити на нього искуснейших поліцейських агентів - Контаноона й Перада. Для обох детективів справа представляється вигідним і безпечним - вони не підозрюють, що за спиною молодого де Рюбампре коштує знаменитий Жак Коллен, скарбник трьох каторг. Абат Эррера бажає продати Нусингену Эстер, і легкодухий Люсьен погоджується - Клотильду де Гранлье віддадуть за нього тільки в тому випадку, якщо він купить маєток вартістю в мільйон. Банкірові підсувають гарну англійку, щоб відбити полювання звертатися в поліцію, а потім показують видали Эстер. Азія, перетворивши у звідницю, обіцяє звести Нусингена з його «предметом» - нехай тільки багатій розщедриться. Тим часом Карлос виписує на ім’я Эстер векселя в триста тисяч франків і повідомляє коханцям, що вони розстаються навіки, - заради Люсьена Эстер повинна знову перетворитися Вторпиль.

Карлос починає гру з Нусингеном, маючи на руках всі козирі: банкір платить Азії за звідництво, а Європі - за те, щоб його ввели в будинок. Побачивши Эстер, Нусинген зовсім втрачає голову: коли до куртизанки уриваються судові виконавці, він безмовно викладає триста тисяч у рахунок її «боргу». Зграя одержує полмиллиона всього за один тиждень - тим часом банкір ще навіть не доторкнувся до своїй «богині». Він обіцяє їй золоті гори - а вона подумки клянеться вмерти в той самий день, коли прийде змінити Люсьену. За розвитком подій пильно стежать уражені детективи: їхнє самолюбство зачеплене, а старий Перад ще й обманулся у своїх очікуваннях - він ввязался в аферу тільки заради дочки Лідії, сподіваючись роздобути їй придане. До розслідування підключається учень і друг Перада - всемогутній і лиховісний Корантен, геній поліцейського розшуку. Йому вдається намацати слабке місце в хитромудрому плані Карлоса - Люсьен, купивши маєток, говорить усім, що гроші йому дали зять і сестра. Перад, видавши себе за багатого англійця, бере на утримання одну з подруг Эстер: разом з Контансоном, що приняли вигляд слуги-мулата, вони зовсім близько підбираються кшайке.

Тим часом герцог де Гранлье, одержавши анонімного листа про джерела доходу Люсьена, відмовляє юнакові від будинку. Розлютований Карлос наказує викрасти дочка Перада - якщо через десять днів Люсьен не жениться на Клотильде де Гранлье, Лідія буде збезчещена, а сам Перад убитий. Старий у розпачі кидається до Корантену: вони зв’язалися із занадто небезпечними людьми, і потрібно тимчасово відступити. Однак дати задній хід уже неможливо: Корантен і стряпчий Дервиль відправилися в Ангулем - там вони швидко з’ясовують, що Сешары, хоч і живуть у статку, але мільйонним станом не розташовують. Корантен вертається в Париж, коли Перад умирає від отрути - перед смертю йому повернули знівечену й дочка, що ушкодилася в розумі. Корантен клянеться помститися й абатові, і Люсьену - обоє вони закінчать свої дні на ешафоті

Тим часом Эстер нарешті уступає благанням Нусингена, і щасливий банкір дарує їй ренту в тридцять тисяч - негайно продавши цінні папери за сімсот п’ятдесят тисяч, вона залишає їх Люсьену й приймає отруту. Побачивши ранком мертву господарку, Європа й Паккар ховаються із грошима. Нусинген, запідозривши негарне, викликає поліцію. Попутно з’ясовується, що Эстер дивовижно багато - вона єдина спадкоємиця недавно, що помер лихваря, Гобсека. Карлос, що зберегла холоднокровність і в момент катастрофи, пише підроблений заповіт - перед смертю Эстер нібито відмовила свій стан Люсьену. Потім абат намагається бігти, але дорогу йому перепиняє Контансон - Жак Коллен, скинувши детектива з даху, наказує Азії дати йому таке зілля, щоб його прийняли за вмираючого. Байдужого іспанця відвозять у в’язницю. Переляканого на смерть Люсьена беруть під варту на дорозі, де відбувається його останнє побачення із Клотильдой, що їде Виталию.

Арешт Люсьена де Рюбампре викликає переполох - цей юнак займав видне положення в суспільстві, і від результату справи залежить репутація декількох знатних дам. Слідчий Камюзо стоїть на розпуття: з одного боку, на нього натискає впливова маркіза д’эспар, вимагаючи суворо покарати дурного молодика, з іншого боку, прокурор де Гранвиль, близький друг графа й графині де Серизи, прозоро натякає, що особливої запопадливості проявляти не слід. Саме обвинувачення виглядає досить хибким: у будуарі Эстер знаходять прощальний лист до Люсьену, з якого виявляється, що дівчина дійсно покінчила із собою, що ж стосується зниклих грошей, те навіщо спадкоємцеві красти в самого себе? По суті, все залежить від Карлоса Эррера: якщо це іспанський дипломат - виходить, відбулася сумна помилка, якщо випадний каторжник - Люсьен винний, принаймні, у спільництві зі злочинцем. Першим викликають Карлоса: лжеиспанец веде свою партію бездоганно, і Люсьен фактично врятований. Але Камюзо, поступившись спокусі, вирішує допитати парубка, і той миттєво видає свого благодійника - так, він потрапив у лабети мерзенного каторжника, що обплутав його своїми мережами. Камюзо дає йому прочитати протокол попереднього допиту й обіцяє влаштувати очну ставку - тільки отут Люсьен усвідомлює, що все погубив своєю малодушністю. Повернувшись у камеру, він становить заяву з відмовою від показань і пише заповіт, а в посланні, адресованому абатові, прощається з ним, іменуючи його «величною статуєю Зла й Пороку». Коли збожеволіла від горя й любові графиня де Серизи уривається у в’язницю, усе кінчено - Люсьен висить на власній краватці, як висіло б його пальто

Pages: 1 2