Військова культура, культура побуту, спілкування, поводження й етикету… Вони не привносяться з боку, а виховуються з кожним днем, виробляються повсякденним життям армії. Спогаду про те, що ніколи поняття військової честі, культури, етикету стояли вище багатьох інших цінностей, про те, як високий був колись статус офіцера, солдата, обумовлений їхньою професією, - мабуть, єдине, що могло б підтримати зараз почуття власного достоїнства в армійському середовищі. Але для того, щоб відчувати себе спадкоємцем носіїв колишнього ореола шляхетності, честі, ореола традицій російського військового етикету, достоїнства, особистої культури, треба бути продовжувачем військових традицій Росії. А для того, щоб продовжувати військові традиції, потрібно їх знати. Приведу наприклад деякі з устояних традицій російського військового етикету й військові ритуали, які повторюючись рік у рік дійшли до наших днів у процесі служби, увійшовши як у повсякденне військове життя, так і супроводжуючи нас по врочистих або жалобних випадках

У літописі бойової слави нашої армії чимало сторінок присвячено військовим ритуалам. На полях боїв цивільних і Великої Вітчизняної воєн вони були випробуваним засобом формування й загартування бойового духу, зміцнення братньої єдності й нерушимої згуртованості бійців і командирів. У військових ритуалах яскраво втілювалися героїзм, мужність і відвага, виявлені захисниками Батьківщини в боях проти ворогів Росії. Не можна, звичайно ж, умолчать про вплив” радянського періоду” в історії Росії на формування й створення ідеології в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу. Радянські військові ритуали, що зложилися при активній участі В. И. Леніна, стали традиційними, придбали яскраву емоційну форму, наповнилися соціалістичним змістом. Багато хто з них стали всенародними, загальнодержавними

Любов до зброї, митецьке застосування його в бої - славна традиція Російських воїнів, що коріннями йде в глибоку старовину. Вираженням цієї традиції став урочистий ритуал вручення зброї молодим воїнам. Він символізує передачу справи захисту Батьківщини одного покоління іншому. Одержуючи особисту зброю, молодий воїн, що вже вивчив його й добре володіє їм, клянеться бути в постійній готовності із честю виконати свій борг перед Батьківщиною. В останні роки в Збройних Силах установилася традиція - молоді воїни дають урочисту клятву вірності Батьківщині в пам’ятників бойової слави, у місцях героїчних битв за волю й незалежність. Ця традиція не нова. Її корінь можна простежити ще із часів великих визвольних військових походів Олександра Невського, Дмитра Донського, Кузьми Минина й Дмитра Пожарського за волю землі Росіянці, за честь народу, за праву справу. Пізніше в першому російському “Уставі ратних гарматних і інших справ, що стосуються до військової науки” був закріплений ритуал прийняття клятви на вірність паную. У петровских військових уставах відзначалося, що перемогу приносять “добрі порядки, хоробрі серця, справна зброя” (Раш К. Б. “У славу Батьківщини” М. 90 р., стор. 13) , зверталася увага на вироблення таких якостей, як сміливість, безстрашність, мужність. Старі військові ритуали, що втілили національні патріотичні традиції не були забуті. Велике місце у військовому вихованні приділялося ритуалу прийняття військової присяги. Цей ритуал займав особливе місце в системі військових ритуалів і в 19 столітті. Присяга, або врочиста обітниця, давалася кожним військовослужбовцем при вступі на престол нового государя. Ритуал проходив в урочистій обстановці - у церкві або на збірному місці в присутності як високого військового начальника, так і вищого духівництва. Війська прибували ладом із прапорами й священики робили їм коротке вмовляння. Присягаючи солдати клялися у вірності монархові й батьківщині, беззаперечній покорі начальству. Давши присягу новому монархові, армія ставала слухняним знаряддям його зовнішньої й внутрішньої політики. Перші червоноармійські загони, ідучи в бій за Радянську владу, клялися народу, партії, Батьківщині безстрашно й беззавітно боротися за робочо-селянську Республіку, за “Світлі ідеали комунізму” . І пускай ідеали у воїнів попередніх поколінь різні, зате ціль і раніше й зараз одна: вірою й правдою служити батьківщині, охороняти як державність, так і рубежі своєї Батьківщини, захищати свій народ, боротися за волю, вірити в щасливих і мирне “завтра” своїх дітей. День прийняття присяги - це початок військового шляху, пам’ятний день у житті воїнів. Завжди й скрізь бути вірним своїй Священній клятві - це вимога Матері-Батьківщини, народу. (Раш К. Б.” У славу Батьківщини” , М. 90р., стор. 15) Військова музика, солдатська труба мають якийсь магічний вплив. Музика кличе в бій, як Бойовий прапор, як заклик полководця - так говорять ветерани війни, військові музиканти, самі воїни. Добре розумів роль і значення музики для виховання високого морального й бойового духу армії А. В. Суворов. Він піклувався про підвищення її дієвості, наполегливо домагався збільшення числа військових музикантів навіть за рахунок фронтових солдатів. Суворов говорив:” Музика в бої потрібна й корисна. Музика подвоює армію. З розпущеними прапорами й гучною музикою я взяв Ізмаїла” . (О. В. Золотарьов” Армія й культура” . М. 91 р., стор. 18) . Музика на війні допомагає бійцям вистояти, вселяє силу й бадьорість духу, не дає озлобитися, омертвіти душею. Велике значення музики й стройових пісень у військових ритуалах. Музика включається у військові ритуали з моменту їхнього виникнення. Із всіх елементів образної форми ритуалів музика є найбільш стійким

Наповнюються новим змістом старі ритуали, змінюються порядок і форми їхнього проведення, але музична основа зберігається в плині століть. Музика - один із самих дійсних компонентів художнього оформлення військових ритуалів. Можна із упевненістю сказати, що сприйняття ідейного змісту військових ритуалів, тих героїчних ідей, які вони несуть, багато в чому залежать від яскравого й митецького музичного оформлення. Музика у виконанні військових духовних оркестрів надає військовому ритуалу саме ту форму, через яку яскравіше всього виражається його сутність. Вона вносить у ритуали особливу врочистість, створює піднятий, святковий настрій, надихає, надихає, споює військовослужбовців. Музика здатна виконувати організуючу й дисциплінуючу роль, синхронізуючи й ритмизируя рух воїнів, допомагаючи виробляти точні, чіткі й погоджені дії. Особливе місце в системі військових ритуалів належить маршовій музиці. У стройовому й похідному марші особливо акцентується пружна ритміка, бадьорий настрій. Ритуальна музика проста й виразна, вона органічно зливається з елементами військових ритуалів і легко запам’ятовується, її ідейний зміст усвідомлюється воїнами легко й швидко. Стройові огляди, проходження в ладі й інших військових ритуалах супроводжуються піснями.” Солдат без пісні, що без рушниці“, - говорив А. В. Суворов. Це влучне зауваження не втратило свого значення й у наші дні. А. М. Горький бачив у солдатській пісні джерело бадьорості й бойового духу. (Сірих В. Д.” Військові ритуали“. М., 86 р., стор. 22-23) . Музика звучить при прийнятті присяги, виносі Бойового прапора, врученні нагород і бойових реліквій, при проведенні стройових оглядів, парадів, при розлученнях варт, при проведенні інших ритуалів. Поряд з використанням символів, митецьким виконанням стройових прийомів, чітко й образно звучним командирським мовленням музика, пісня допомагає зробити ритуал теперішнім явищем мистецтва

Про військову форму одягу

Pages: 1 2