Завдяки старанням учителів нашої школи було створено етнографічний музей «Слобожанська оселя». Вони разом із учнями організовували своєрідні туристично-краєзнавчі походи та приносили багато цікавих експонатів для музею. Переступаєш поріг і опиняєшся в старій охайній хатині. її інтер’єр було відновлено за малюнками, фотографіями, розповідями.

Відразу над дверима — вішалка з дерев’яними кілочками. Вона призначена для чоловічих шапок. Праворуч на стіні — невелика полиця зі старими книжками та календарями, на почесному місці — «Кобзар» Т. Шевченка. Далі розмальована скриня, під вікном проти печі стіл, за столом лава, застелена ряденцем.

Ліворуч від порога висить мисник з мисками, ложками. Трохи далі навпроти столу — піч з припічком, лежанкою та плитою. Отвір печі закритий заслінкою, сама піч розмальована квітами, півниками, листям. У підпіччі — дрова та дві праски: одна звичайна металева, що нагрівається на плиті, а друга нагрівається деревним вугіллям. На плиті — казанки, горщики. У кутку біля печі — кочерга, рогачі, дерев’яна лопата для хліба. Біля лежанки підлога застелена ліжником. Тут же підвішена жердка для одягу, поруч підвішена дитяча колиска. Над колискою віночок із дванадцятьох «шишок» хмелю, щоб дитина добре спала.

А в самому кутку під стелею — дві ікони, прикрашені рушниками, перед ними лампадка, яку запалюють у святкові дні. Тут же знаходиться лава, що на неї перед Різдвом ставлять кутю та Дідуха. Від усіх предметів віє чимось таким добрим і приємним. Глечики, наприклад, зберігають солодкий запах молока, череп’яні миски — запах різних страв.

Приємно відвідувати музей ще й тому, що кожну річ можна взяти до рук і ніби побувати в минулому — такому цікавому й неповторному.