Творчість кожної з них - по-своєму значне і яскраве явище в розвитку англійської романістики в перехідний період з кінця 40-х років XIX ст. до наступних десятиліть. У добутках сестер Бронте відобразилися характерні риси часу: у них органічно зливаються й легко простежуються лінії, які поєднують романтичне мистецтво початку XIX ст. (Байрон, Шеллі) з реалізмом 1840-х років (Ч. Диккенс, В. Теккерей), у них формуються тенденції нових художніх відкриттів у жанрі роману другої половини сторіччя (Дж. елиот, Д. Мередит).

Особливу популярність одержали романи Шарлотти Бронте «Джейн ейр» і емили Бронте «Грозовий перевал». Нове життя в цей час одержали й створені енн Бронте «Агнес Грій» і «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу». Всі три сестри Бронте народилися в містечку Торнтон в одному із глухих районів Йоркширу. Тут їхній батько - священик Патрик Бронте - мав прихід в 1815-1820 роках. Незабаром після народження молодшої дочки енн (вона була останньою, шостою дитиною в сім’ї) пастор Бронте переселився в Торнтон, розташований у тім же самому Йоркширі, за кілька миль від Бредфорда й неподалік від відомих своїми ткацькими фабриками Галифакса й Лидса. Під час, коли сім’я парафіяльного священика Патрика Бронте оселилася в будинку при церкві, побудованої ще в XV ст., Торнтон був тихим і спокійним містечком. Його населення не перевищувало п’яти тисяч чоловік

У ньому була своя головна вулиця, приміщення банку, два готелі з ресторанами (шинками). У церковному дворі розташовувався цвинтар. А навколо розкинулися луги, пагорби з пологими схилами, покритими оксамитовими мохами й квітучими травами. Таким був мир, що оточував дітей Бронте із самого дитинства. Молодші діти не пам’ятали матері, оскільки вона рано вмерла, а виховувалися вони під опікою тітки елизабет Бренуелл. Визначальну роль у становленні їхніх поглядів зіграв батько. Особливо значний вплив зробив він на формування особистості енн. Всі члени сім’ї Бронте виховувалися в дусі англіканської церкви. Діти Патрика були талановитими. Вони багато читали, беручи книги з бібліотеки батька, придумували п’єси, писали вірші, вели хронікові подій, які відбувалися у вигаданій ними фантастичній країні енгрии.

Єдиний син Патрика - Бренуелл - добре малював і мріяв стати художником. Але не тільки казкова енгрия залучала дітей. У місто приходили газети, з яких ставало відомо про хвилювання на ткацьких фабриках, про руйнування фермерів. Сувора й жорстока дійсність, що здалася вже в раннім сирітстві, не обійшла жодного зі членів сім’ї Бронте. Умерли від туберкульозу дві найстарші дочки Патрика - Марія й елизабет. Вони не витримали тяжких умов життя в притулку для дітей-сиріт бідного духівництва - Коун-Бридж, куди їх віддав батько. Смерть старших дочок змусила Патрика забрати із притулку Шарлотту й емили. Тепер, як і двоє молодших дітей - Бренуелл і енн, вони виховувалися будинку, а якщо точніше, були надані самі собі. У них було багато загального, але разом з тим доля кожної із сестер і доля їхнього брата драматична по-своєму.

Не доживши до тридцяти років, умерли емили й енн, на тридцять першому років умер Бренуелл, небагато довше прожила Шарлотта. Проте слід, залишений у культурі Англії цим дивним літературним феноменом - творчістю сестер Бронте, має величезне значення, і зацікавленість їм протягом от уже ста п’ятдесятьох років не тільки не вгасає, а й підсилюється. Романи сестер Бронте прочитуються нашими сучасниками по-новому. Екранізовані «Джейн ейр» і «Грозовий перевал», в 80-х роках снять телефільм по романі «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу». Перша публікація сестер була загальною. В 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірник «Вірші Каррера, елис і ектона Белл» («Poems by Currer, Ellis and Acton Bell»). Надалі кожна пішла своїм шляхом. За своє життя Шарлотта Бронте написала трохи десятка віршів і чотири романи - «Учитель» («The Professor», 1847; опубл. в 1857), «Джейн ейр» («Jane Eyre», 1847), «Ширли» («Shirley», 1849) і «Городок» («Viltette», 1853).

У романах піднімаються проблеми жіночої рівноправності й соціальної нерівності, відображені робочі хвилювання, обговорюються питання утворення. Добутку Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження й події її особистого життя. Кілька разів за своє життя Шарлотта залишала Гоуорт. В 1831 і 1832 роках вона відвідувала школу в Роехеде, в 1835-1838 роках у цій школі вчителювала

Ярчайшие враження пов’язані з поїздкою в Брюссель, де в 1842 р. Шарлотта разом з емили вчилася в пансіоні егера, а в наступному році, одержавши місце вчительки, викладала в тім же пансіоні англійська мова. Після успіху «Джейн ейр», ставши відомої в літературних колах, вона кілька разів відвідувала Лондон, зустрічалася з письменниками й видавцями своїх добутків. Вона познайомся з В. Теккереем, якого вважала найкращим тодішнім романістом (йому Шарлотта Бронте присвятила «Джейн ейр»).

В 1851 р. вона була присутня на лекції В. Теккерея про англійських гуманістів XVIII ст. У свою чергу, автор «Ярмарку суєти» високо оцінив талант Бронте. Він із захопленням прочитав «Джейн ейр». Своєрідність манери Бронте він бачив в об’єднанні «чистого почуття з исповедальной щирістю». Його увага залучили в цьому добутку любов до істини й обурення від несправедливості, сміливість думок і простота оповідання. Автора «Джейн ейр» Теккерей назвав «строгою маленькою Жанною Д’арк». З літературних знайомих Бронте - критик Д.Г. Льюис, письменниці е. Гаскелл, Мартино. е. Гаскелл була серед тих, хто привітав появу «Джейн ейр». Вона назвала цей роман «незвичайною книгою» і відзначила, що новаторство автора виявилося в образі героїні. е. Гаскелл стала біографом Шарлотти Бронте, видавши в 1857 р. книгу «Життя Шарлотти Бронте» («Life of Charlotte Bronte»).