Народився Анри-рене-альберт-ги де Мопассан в 1850 р. на півночі Франції, у Нормандії - країні мальовничих лугів і полів. По натурі своєї Мопассан не був ні песимістом, ні мізантропом. Життя Мопассан любило глибоко, сильно, жагуче.

Мопассан був із дворянської сім’ї. Він засвоїв і переосмислив флоберовские традиції. Творчий шлях інтенсивний, але короткий. Усього кілька романів: «Життя», «Милий друг», «Пьер і Жан» і інші. Був він і майстром новели: «Пампушка», «Иветта», короткі «Батько Симон», «Місячне світло», «Мій дядюшка Жуль».

Мопассан - творець чудових зразків лаконічної, точної, виразної французької прози, надавав дуже велике значення слову. Подібно Флоберові, Мопассан уникав повторення слів, піклувався про ощадливість виразних засобів

Природа художнього методу Мопассана була складною. Продовжуючи кращі літературні традиції реалізму минулого, він виявився не вільним і від деякого впливу натуралізму

Тому, поряд зі своєрідними реалістичними добутками, є в нього й значно більше слабкі й за ідейним значенням і по художній формі

Мопассан прожив 42 року. Останні 3-4 року не міг писати. Він збожеволів, говорив, що на мозок давить Ейфелева вежа. Тому створення останнього років життя письменника значно уступають тим, які були написані в пору розквіту його таланта. І все-таки можна сміло затверджувати, що реалістичні тенденції були ведучими в його творчості

Популярність прийшла до Мопассана в 1880 р. після опублікування його новели "Пампушка", першого свідчення його творчої зрілості. Новели й принести йому славу чудового французького оповідача

Численні новели його досить різноманітні по темах, по інтонації (те сумної, те веселої; те іронічної, те злий), по жанрових ознаках. Але більшість їх так само, як і романи, поєднує думка про потворність багатьох форм дійсності, поєднує туга за красою людських відносин

Майстерність Мопассана як художника виявилося в тім, що маючи незвичайно тонку спостережливість, умінням відбирати яскраві "мовці" факти, умінням узагальнювати, типізувати, - він зумів у маленьких новелах, на невеликому матеріалі розкрити більші теми, зробити важливі соціальні узагальнення

Великих описів у нього не буває ніколи. Не буває й великих характеристик. Сутність людини, ідея прозведения випливають із поводження, учинків діючих осіб. Головне для письменника - відібрати обставини, зобразити ситуацію, у якій діють герої

Значне місце у творчості письменника займають романи. До роману Мопассан і звернувся тому, що прагнув відбити більше життєвих явищ, показати всякого роду людей. Самі можливості цього жанру дозволили зробити більше широким соціальне тло зображуваних подій, увести більше різноманітне коло діючих осіб. Теми їх часто значно більше широкі, чим у новелах, коло проблем різноманітне

У кожний зі своїх романів Мопассан вносив і нові теми й особливі прийоми їхнього розкриття, що й визначило жанрову відмінність їхній друг від друга

Умер Гі де Мопассан в 1893 р. після декількох років важкої хвороби, від якої його не змогли врятувати ні зусилля лікарів, ні самовіддана любов матюкай

Популярність прийшла до Мопассана в 1880 р. після опублікування його новели "Пампушка", першого свідчення його творчої зрілості. Новели й принести йому славу чудового французького оповідача. Численні новели його досить різноманітні по темах, по інтонації (те сумної, те веселої; те іронічної, те злий), по жанрових ознаках. Але більшість їх так само, як і романи, поєднує думка про потворність багатьох форм дійсності, поєднує туга за красою людських відносин

Майстерність Мопассана як художника виявилося в тім, що маючи незвичайно тонку спостережливість, умінням відбирати яскраві "мовці" факти, умінням узагальнювати, типізувати, - він зумів у маленьких новелах, на невеликому матеріалі розкрити більші теми, зробити важливі соціальні узагальнення

Великих описів у нього не буває ніколи. Не буває й великих характеристик. Сутність людини, ідея новели випливають із поводження, учинків діючих осіб. Головне для письменника - відібрати обставини, зобразити ситуацію, у якій діють герої

Новела «Тато Симона» майже наївна. Мовлення про мальчике-полусироте. Він живе в селі з матір’ю, за нього комусь заступитися, хлопчиська його дражнять. Раптово за нього заступається коваль і стає його другом, а кузня улюбленим місцем. Молодий приїжджий один раз проводжає його, бачить мати, говорить спасибі й іде. Поки мати одна, на неї дивляться косо. Вона роботяща. Поява коваля, що випробовує до Марі симпатію, все міняє. Поступово всі починають говорити про неї інакше, як про чималу жінку. Коли коваль відкрито доглядає за матір’ю Симона, говорить про заручини, все село щасливе. Суспільна думка здатна мінятися

Більшу роль у новелах Мопассана грає оповідач. Введення оповідача - не новий прийом, винайдений Мопассаном. У Мопассана оповідач надає оповіданню живий характер, допомагає створювати враження вірогідності того, про що говориться. Дуже часто він згадує свою історію із приводу якої-небудь події, що взволновали його співрозмовника

Композиція його новел дуже митецька. Більшу роль у них грає розв’язка, що Мопассан завжди різноманітить, незмінно прагнучи до того, щоб заінтригувати читача, але й для того, щоб направити його думка на розуміння ідейного змісту новели. Іноді розв’язки в точному змісті цього слова в новелах взагалі немає. Читачі повинні самі запропонувати її.

У новелі «Намисто» важлива розв’язка. В основі абсолютна випадковість. Новела починається із твердження, що іноді в чиновницьких нудних сім’ях з’являється дивна жінка, щоб блищати у вищому світлі. І мадам Фурестье із цієї породи. Вона молода, гарна собою. Чоловік один раз приносить 2 квитки на бал, перебувають гроші на бальне плаття. Назавтра бал, і жінка говорить, що без прикраси ніяк не піти. Вона згадує про подругу, приїжджає й та дає їй ларчик. Мадам Фурестье вибирає брильянтове намисто. Усе на балі в захваті. Вони вертаються додому, а намиста немає. З ранку об’їжджають всі магазини, здобувають намисто, залазячи у величезні борги. Проходить 10 років. За цей час борг виплатили, мадам задовольнялася самими мінімальними можливостями. Подруги зустрічаються знову. Мадам Фурестье розповідає про те, що відбулося. І з’ясовується, що намисто було підроблене. Далі йде переосмислення…Що ж щира цінність? Це тяжке, безрадісне життя чесного бездоганного сімейства, або намисто, що 10 років однаково вважалося підробленим?

Не у всіх своїх новелах Мопассан виявився реалістом. У деяких з них він проявляє себе як художник, що поставляє забавні анекдотики з еротичним змістом. Такі новели-анекдоти "Хвороба Андре", "Справа г-жи Люно", "Мудрець", "Засувка", "Вуси", "Кивок головою", "Зустріч", "Незнайомка", "Необережність", "Злочин, розкритий дядюшкой Бонифасом","Іржа" і др.

У них і позначився натуралізм Мопассана: відсутність соціальних узагальнень, увага не до суспільних сторін життя й характеру людини, а лише до його фізіологічної сутності. Побудовано вони на гострої "пікантної" ситуації й призначені для того, щоб розважати читаючу публіку, а не хвилювати розуми й серця

Є в нього ціла група новел, у яких відбиті містичні відчуття, патологічні почуття, якесь особливе сприйняття миру ("Страх", "Ніч", "Бачення", "Він?", "Орля", "Хто знає?", "Покійниця" і ін.). Вони були породжені очевидно, тими хворобливими настроями, які іноді тривожили письменника й розвилися в наслідку у важке психічне захворювання

Цікаво, що в цих новелах, що представляють собою не що інше, як опис галюцинацій, кошмарів, що переслідують оповідачів, дуже часто виражається сумнів самого оповідача в реальності всього зображеного. Подібні сумніви могли бути висловлені тільки здоровою людиною. Художник-реаліст, Мопассан не хотів поступитися своїй хворобі. Але іноді був не в силах боротися нею, і тоді з’являлися подібні новели

Аналіз роману Мопассана «Життя»

В 1883 році вийшов перший роман Мопассана, «Життя», що заслужило високу оцінку Тургенєва й Лева Толстого. Героїня роману Жанна - один із привлекательнейших жіночих образів у творчості Мопассана. Однак ті страждання, на які приречена Жанна, аж ніяк не обмежуються причинами особист і сімейними, а сходять до загальних історико-соціальних передумов

Pages: 1 2

Збережи - » Творчість Мопассана . З'явився готовий твір.