Одним iз найпоширенiших весiльних обрядiв, який символiзує освячення громадою новоствореної родини, є випiкання короваю. Коровай виготовляли, дотримуючись певного сценарiю. Випiкали його у п’ятницю або в суботу у домi молодої (у схiдних районах), у родичiв (на Подiллi чи на Волинi) або ж в обох молодих. Нерiдко у цьому ритуалi брали участь родичi з обох бокiв, символiзуючи порiднення сiмей. Спiльнiсть дiй пiд час випiкання короваю мала символiзувати єднiсть майбутньої сiм’ї. Для цього коровайниць зав’язували рушником i вони мусили все робити разом: мiсити тiсто, вилiплювати оздобу, обмивати руки. Iснувало повiр’я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, трiснутий — розлучення, а покручений — злу долю.

Коровай завжди був окрасою весiльного столу.