«На день сходження, на престол імператриці Єлизавети Петрівни, 1747 року» - краща ода Ломоносова. Біля джерел нової російської художньої літератури высочить велетенська за масштабами наукової, культурної й суспільної діяльності фігура М. В. Ломоносова. Скрізь він сказав своє слово. Незвичайна енергія й працездатність, сила волі, об’єднання здатностей ученого, суспільного діяча й поета, боротьба за утворення - всі ці якості властиві Ломоносову. Він вимагав, щоб доступ до утворення був відкритий всім станам, у тому числі й селянстві. Він глибоко вірив у творчі сили російського народу, його здатності. За ідеєю Ломоносова в 1755 році був заснований Московський університет. В 1747 році Єлизавета затвердила новий устав і новий штат Академії наук, сума засобів на науку була збільшена вдвічі.

У цьому ж році російський уряд збирався вступати у війну на стороні Австрії, Англії й Голландії, які воювали тоді проти Франції й німецьких держав. Ці обставини й визначають зміст оди Ломоносова.

Поет поздоровляє Єлизавету як поборницю утворення, вихваляє мир і тишу як запорука великого успіху наук. Ода починається вступом, що містить хвалу тиші, тобто мирним часам, які сприяють процвітанню держави й добробуту народу. Звертаючись до Єлизавети, Ломоносов прославляє її як поборницю миру, що при вступі на престол припинила війну зі шведами.

Потім він застерігає уряд від участі у війні - це ліричний відступ дозволяє йому перейти до нової теми - правління Петра, як борця проти відсталості, у якій перебувала Росія до нього, прославляє його за створення регулярної армії й флоту, за поширення наук.

Коротко згадавши про царювання Катерини Й, Ломоносов знову звертається до Єлизавети, у якій йому хотілося б бачити гідну дочку великого батька, таку ж покровительку науки й мистецтва. Безмежний простір Росії, величезні її багатства. Цим необхідно опанувати й ужити на користь держави й народу. Зробити це можуть люди науки, учені. Таким чином, в оду входить нова тема - тема науки, підготовки із середовища російських людей учених. Ломиносів переконаний у тім,

* Що можеш власних Платонов,

* И швидких розумом Невтонов

* Російська земля народжувати.

Імена давньогрецького філософа Платона й великого англійського математика Ньютона приводяться як символи теперішньої вченості. Заключна строфа оди перегукується із вступної: поет знову прославляє мир і тишу, і Єлизавету, і звертається із застереженням до ворогів Росії. Батьківщина, її простору, багатства, її майбутнє велич і слава - це основна тема од М. В. Ломоносова. Цю тему доповнює тема російського народу.

Яке значення М. В. Ломоносова в культурному житті Росії? Насамперед, Ломоносов виконав величезну роботу в справі розвитку російської літературної мови на народній основі, він завершив реформу російського віршування. Своєю творчістю він також сприяв розвитку російського класицизму, прогресивного на той час напрямку в літературі й мистецтві.