Учень I.  Рєпiна по Петербурзькiй Академiї мистецтв Семен Прохоров у 1920-тi роки зазнав впливу захоплення народною творчiстю. Це знайшло вiдображення у таких його полотнах, як “Жнецi”, “Степан Разiн”. Створена 1925  року картина “Українська дiвчина” також належить до цього циклу робiт. Саме краса народного вбрання безпосередньо стає об’єктом його уваги. Своє захоплення ним вiн виявляє притаманними його творчому методу реалiстичними засобами. Вiд народної творчостi Прохоров запозичує увесь антураж i манеру картинно-урочистої побудови композицiї. Молода дiвчина зображена на тлi золотаво-вохряного з рожевими квiтами килима. Iз цим тлом гармонiйно узгоджено колiр обличчя i рук.

Дiвчина в задумi трохи схилила голову, її спокiйнi карi очi лагiдно дивляться на глядача. М’який жест рук свiдомо має дещо манiрний характер — художник тим самим нiби привертає увагу до їхньої краси, до принади перев’яза ної стрiчкою коси. Червона хустка на головi, такого ж кольору кайма разом iз чорною плямою керсетки утворюють нiби основний колiрний стрижень, бiля якого ритмiчно лягають кольори бiлої сорочки i зеленої запаски. Полотно приваблює добротним академiчним способом виконання. У ньому виразно звучить замилування красою молодостi, висловлене художником зi зворушливою безпосереднiстю.