«Війна й мир» це історичний роман-епопея. Змістом свого роману Толстой обрав одну із самих значних епох в історії Росії, що ознаменувалася подією, потрясшим життя російського народу й имевшим величезне значення для доль всієї Європи. Товстої поступово піднімає конкретно-історичну тему роману на рівень загальнолюдського значення, розглядаючи все що відбувається як один з великих драматичних епізодів в історичних долях людства. У романі «Війна й мир» російське життя показане в обстановці загальнонаціональної кризи. Ця криза породила Вітчизняна війна 1812 р., що оголила всі суспільні сили й відносини, що виливаються в «загальне життя» націй. Перший момент війни Толстой показує головним чином через зображення вищих сфер, головної квартири пануючи

Війна ще не торкнулася глибин країни. Не змінився звичайний розпорядок життя в Лисих Горах, куди заїжджає князь Андрій, неквапливо випливаючи в армію з Молдавії. Звичайним життям живе й сім’я Ростових у Москві, більше стурбована хворобою Наташи, чим війною. Немає ще й народних сцен: народна Росія ще не піднялася, не відчула національної небезпеки

Але поступово колізії й відносини персонажів роману стають усе більше напруженими, загострюються, створюючи відчуття історичної драми, що наближається. Так, у частці, домашньому відбивається історичне, суспільне. Індивідуальні долі втілюють у собі рух історії

Сили націй завжди перевіряються у важких історичних випробуваннях. Більшість дворянського суспільств не витримує історичних перевірок, виявляючи всі ту ж байдужість до всього, крім своїх станових і корисливих інтересів. Змінилися лише теми розмов, але завсідники аристократичних салонів Шерер і Элен Безуховій залишилися колишніми

«Патріотичні» настрої дворянської Москви також перейняті становими інтересами й острахом селянських хвилювань. Ще менш виявилося стурбоване війною провінційне губернське суспільство (сцени у Воронежу). Але все-таки кращі представники дворянського суспільства у всерйоз стурбовані долею Росії. Андрій Болконский, мріючи про подвиг, про славу, хоче не тільки особистого задоволення, він прагне до блага людей, мрії його перейняті цивільним пафосом. Посилаючи Болконского на війну ще в 1805 році, Толстой квапиться відмежувати свого героя від юрби штабних шукачів легкої кар’єри й нагород начебто Жеркова й Друбецкого.

Князь Андрій - патріот, а не лакей, байдужий до панської справи. І в цьому його моральна сила. Народна свідомість як сила війни вступає в дію при наближенні ворога до Смоленська. У романі з’являються масові сцени, що поступово вбирають у себе відгуки й настрої всіляких шарів нації купецтва, міщанства, селян, мастеровых. Масові сцени тривають аж до залишення Москви, переходячи потім у сцени партизанського руху

Толстой відтворить тяжку картину відступу російської армії, що сприймається як народне нещастя. Разом з тим Толстой показує, що в цій важкій обстановці народжувалося те нове, що повинне було погубити французів. Новий, народний, етап війни починається copyright