Сам Лонгфелло писав про образ Г.: «Я написав її (поему) на підставі легенд, що панують серед північноамериканських індіанців. У них говориться про людину чудесного походження, що був посланий до них розчистити їхньої ріки, ліси й рибальські місця й навчити народи мирним мистецтвам. У різних племен він був відомий під різними іменами: Мичабу, Чиабо, Фаренавайгон і Гайавата, що значить - пророк, учитель».

У поемі поява Г. як «пророка» пророкує прабатько індіанців, «Владика Життя» Гитчи Манито. Г. з’являється на світло як син Західного Вітру й онук зірки (місяця). Він несе мир і порядок індійським племенам, постійно бореться зі злом і захищає добро. Він учить індіанців землеробству й писемності. Г., по думці Лонгфелло, стає «учителем людства». У міфологічних паралелях Г.- Прометей індійського народу.

Г. не тільки міфологічний - він ще й романтичний герой, що втілює ідеал американських романтиків, їхню мрію про героя, що найбільше повно злитий із природою (Емерсон). Г. з дитинства вчиться розуміти природу, вільно спілкуватися з усім живим і неживим у ній, знати її мова. Його розум здатний сприймати й осягати природу. Романтизовано відносини між Г. і його дружиною, між Г. і його друзями. Г. поєднує в собі риси поета й воїна - він покликаний звільнити мир від чудовиськ, він приклад доброти й шляхетності.

В образі Г. Лонгфелло як би спресовує воєдино три часи: міфологічний час первопредков (час зародження ритуалів і звичаїв, зародження писемності й поезії), час історичне (об’єднання ірокезьких племен) і час ідеальне (у якому Г. виступає як гостинний хазяїн, що подготовили свій народ до зустрічі з білими християнами, що як би передає свої землі і їхніх мешканців новій епосі заселення Америки європейцями). Таким чином, Г. перетворюється в грандіозний образ народного героя, що связуют минуле, сьогодення й майбутнє. Наприкінці поеми Г. залишає свої племена, спливаючи в пирозі на Захід, як би виконавши призначену йому місію. разом з героями Ф. Купера сформували узагальнений «образ індіанця» північноамериканської літератури. Для російських письменників (зокрема, для Л. Толстого) Г. представлявся народним героєм, ідеально втіленим у літературному творі