Шевченкова поезія проста — і в Шевченка немає нічого простого. Шевченко поет наскрізь соціальний — і Шевченко завжди і весь у сфері духовних проблем. Шевченко національний у всіх виявах — і Шевченко скрізь ставить проблеми загальнолюдські.

Скляна стіна відмежовує нас од світу трансцендентних ідей, які були рідні і зрозумілі Шевченковим сучасникам, що починали свій день молитвою. В цьому ключі вони сприймали свого поета. Написавши слово Бог з малої літери у всіх виданнях «Кобзаря», наш лютий час дав свій антишевченківський ключ до книги. Річ у тому, що таке переосмислення центрального образу перевернуло призму шевченківського світосприйняття і здрібнило великі світила Шевченкового світу — Любов, Істину, Волю, Добро, Матір, Україну… Все пішло на шкалу соціальних відповідників, Шевченко відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живо у злагоді з собою:

Добре жить

Тому, чия душа і дума

Добро навчилися любить.