Розглядаються Барокові Традиції Зарубіжної Та Російської літератури В Поезії Й. Бродського. Визначаються Стильові домінанти Бароко У Ліриці Митця. Аналізується постмодерний Хронотоп Поезії Бродського, Розглядається його Бароковий Культурний Простір.

Векторами, які задавали напрям поезії Й. Бродського, були античність і класицизм, бароко, романтизм, література «золотого» і «срібного» віків, американська й англійська лірика. Водночас Бродський – поет нової доби, постмодернізму. Як відомо, тенденція постмодернізму в літературі зосереджується на грі з культурою, що зумовлює первні пародіювання, іронічного тлумачення традиційних сюжетів та образів, ремінісцентного, алюзивного, цитатного відтворення багатоголосся світової культури [4, 233]. На думку дослідників, Й. Бродський – поет зі складним культурним вантажем, він вільно оперує літературними моделями та архетипами людської поведінки [7]. Складність і різноманітність компонентів стилю Бродського певною мірою орієнтована на барокову літературну традицію.

Йосипа Бродського нерідко називають «бароковим поетом» (В. Полухіна, Л. Ліфшиц та ін.). Співвідношення поетики Бродського з цим літературним напрямом досліджували такі вітчизняні і зарубіжні літературознавці, як М. Крепс, Д. Бетеа, В. Іванов, І. Шайтанов, О. Ніколенко, І. Заярна та ін. Проте проблема «Бродський і бароко» не зводиться до суми окремих стильових прийомів, вона набагато ширша, складніша і ще належно не висвітлена в літературознавстві. Труднощі у розв’язанні цього питання зумовлені насамперед неоднорідністю самого бароко і, як наслідок, впливом різних галузей бароко на лірику Бродського. З одного боку, Бродському була надзвичайно близька художня система європейського бароко, зокрема англійська метафізична поезія (Дж. Донн та ін.). А з другого, – поет розвиває суто російську лінію бароко, і в цьому лірика Бродського має свої особливості. Спробуємо визначити домінанти бароко – як загальноєвропейського, так і російського, що знайшли втілення в поезії Бродського і стали джерелами для побудови його художньої системи. Картина світу в мистецтві бароко відрізняється складністю і суперечливістю. Література бароко відкрила безмежність світу, його здатність до постійного руху, зміни і відновлення форм. Перед письменниками епохи бароко світ постає широким і до кінця не пізнаним. Бродський не обмежується тільки відображенням реальної дійсності, він втілює власне бачення. Часопросторовий хронотоп лірики митця виходить далеко за межі реального світу. Простір поезій Бродського – космічний, безмежний. Прикладом всеосяжності поетичного зору митця є вірш «Большая элегия Джону Донну». Мотив «и выше Бога» цього вірша розкриває безмежність ієрархічних уявлень про світ. Літературознавець Яків Гордін, аналізуючи, зазначає, що цей мотив не є богоборством, а «усвідомленням світу як безмежної вертикальної ієрархії». Один із мотивів його ранніх віршів – це образа на несправедливість світу і спроба побачити у смерті справедливе та примирливе.

Світ зображується митцями бароко у момент найбільшої напруги, і людина як невід’ємна частина світового буття - учасник у вирішенні його конфліктів, бере на себе весь тягар трагізму світу. Провідні мотиви бароко, такі як смерть, швидкоплинність життя, неминучість фізичного старіння, філософське розуміння людського життя як мандрівки, є домінантними у стилі Йосипа Бродського. Трагізм людського існування у Бродського відчувається і в дисгармонії буття в цілому. Світоглядною домінантою доби бароко і постмодернізму є трагізм світогляду.

Художній світ у поезії Бродського не статичний, він постійно рухається, він живий, неймовірно мінливий, дуже часто хаотичний. Динамічні описи є однією з визначальних рис поезії Бродського. Його пейзажі немов оживають під пером поета. Д. Наливайко називає динамізм характерною рисою бароко і наголошує на тому, що динамізм у літературі бароко виявляється по-різному: це тематичний динамізм (зображення реальності, що рухається, а також різних метаморфоз у житті героїв), сюжетний динамізм (напружена дія, несподівані сюжетні повороти, мотиви всевладної долі, що грається з людьми, і т. ін.), психологічний динамізм (зображення змін емоційного стану героїв, змін їхнього внутрішнього стану тощо) [6, 17]. У поезії Бродського знаходимо всі види динамізму, що дають змогу письменникові відтворити всю складність історичного і духовного стану сучасної йому епохи.

Уходиш Осенью обратно,

Шумит река вослед, вослед,

Мерцанье желтое парадных

И В них шаги Минувших Лет.

Наверх по Лестнице непрочной,

Звонок и После Тишина,

Войди В квартиру, Этой ночью

Увидишь реку из окна.

Поймешь, быть может, На Мгновенье,

Густую штору Теребя,

Во тьме великое стремленье

Нести Куда-Нибудь Себя [1, 56].

На тлі безмежної художньої просторової палітри ліричний герой постає самітником, вигнанцем, мандрівним філософом. У хаосі земного існування герой-мандрівник Бродського перебуває у постійному пошуку вищого ідеального начала. Традиційний мотив мандрів акцентує потребу в пошуку віри, істини, проповіді християнських цінностей. Розвиток цього мотиву в ХХ ст. свідчить

Про духовне оновлення сучасної художньої свідомості і разом з тим підтверджує нерозривний генетичний зв’язок культурних епох.

Мандрівництво – один із концептів бароко. У літературі й театрі це поширена метафора, в якій життя людини представлене у вигляді мандрів, переміщення від народження до смерті, від гріховної свідомості до праведної, найчастіше це плавання у бурхливому морі життя [3, 260]. Зразком такого вірша-мандрів у Й. Бродського є вірш «Пилигримы». Мотив подорожі, життєвих блукань у пошуку вищого начала трансформується в мотив ілюзорності земного щастя:

И, значит, Не Будет толка

От Веры В Себя да В Бога.

…И, значит, Остались Только

Иллюзия и Дорога [1, 21].

Поетичним вираженням ідеї перевтілення світу в пошуках ідеального є метафора як приклад внутрішньої єдності неоднорідних начал. Прихильність до метафоризації – одна з характерних рис художнього мислення бароко з його мотивом суєтності, тлінності, марності всього живого. За образним визначенням Б. Пастернака, метафоризм загалом – природний наслідок недовговічності людини і надовго задуманої величезності її завдань. У метафорі доба бароко вбачала модель світу й ефективний засіб пізнання його. Точками перетину метафоричних полів лірики Бродського є окремі концепти Слово, мова, книга, час, простір Та ін. Серед них окремим організуючим стрижнем є концепт Річ, який тлумачиться Бродським як засіб єдності різнобарвного світу. Особливістю цієї світоглядної концепції митця є зрівняння всіх речей стосовно їхньої значимості в житті. Більше того, річ у поезії Бродського виступає мірилом часу і складовою частиною простору.

Все Умолкнет вокруг.

Только черный Буксир Закричит

Посредине реки,

Исступленно борясь с Темнотою,

И летящая ночь

Эту бедную жизнь обручит

С Красотою Твоей

И с посмертной моей Правотою [1, 168].

Стильова домінанта поезії Бродського – метафоричність, доведена до своєрідної метафори в метафорі. Трагічне у ліриці початку ХХ ст. поєднане з іронією, яка служить інструментом загострення поетичної думки. Іронія дає особливу волю авторові й ліричному героєві, які засобом іронії здобувають моральну перемогу над абсурдною дійсністю. Розуміння іронії як життєвої позиції є іронічним світовідчуттям, визначальним для митців російського постмодернізму.

Отходят поезда От Городов,

Приходит моментальное забвенье,

Десятилетья искренних трудов,

Но вечного, увы, неоткровенья [1, 70].

Універсалізм як одна з характерних рис бароко притаманна ліриці Бродського. Універсалізм поетичного мислення митця розкривається не лише у постановці глобальних питань, які постають перед поетом (Життя – смерть, любов – страждання, вітчизна – чужина, Бог – диявол), а й в особливостях розкриття характеру ліричного героя. «Ліричний герой» говорить не тільки від себе про свої певні особисті почуття, а від кожної окремої людини і людства взагалі.

Pages: 1 2

Збережи - » Роль англійського бароко у творчій манері Й. Бродського . З'явився готовий твір.