Вірний вожатий - це серце. О. де Бальзак. Батько Горио Напевно, немає жодного літературного твору, де не зачіпалася б проблема вибору, з якої ми так часто зіштовхуємося й у повсякденному житті. Різні шляхи вибирають для себе герої роману Оноре де Бальзака “Батько Горио”, але ми є свідками того, що один раз зроблений неправильний вибір може не тільки зруйнувати життя людини, але й принести багато горя й нещастя навколишньої. У той час, коли миром править капітал, перед особистістю простирається не так багато доріг: багатство або чеснота, влада або незалежність від оточення

От, наприклад, батько Горио, безкорисливо люблячих своїх дочок і потерпілий за свою любов. Чи можна його назвати еталоном батьківської любові? Напевно, немає. Горио сам винуватий у трагедії свого життя, оскільки, задовольняючи будь-які примхи й капризи дочок, він одержував від цього щире задоволення, але нічого не робив для розвитку їх внутрішніх щиросердечних якостей: уміння любити, здатності бути вдячним, милосердя, співпереживання. А дівчини виросли бездушними егоїстками, висмоктали з батька гроші, здоров’я, життя й залишили його вмирати злиденним і самотнім. Вони в житті теж зробили свій вибір, що заохочується багатьма їхніми сучасниками, - прагнення до знатності й багатства

Вони обидві вийшли заміж за ті, у кого були ім’я й гроші, але це не принесло їм щастя, оскільки в сім’ях не було ні довіри, ні тепла, ні взаєморозуміння. Ми бачимо, що досягти успіху й визнання у вищому світлі того часу неможливо, не приймаючи його жорстоких законів, що велять лестити, лицемірити, приховувати свої щирі думки й почуття. Однак і тут можна зберегти почуття власного достоїнства, чесність перед собою, чарівність, але для цього потрібно бути дуже сильним і впевненим у собі людиною - таким, як пані де Босеан. Але можливий і такий шлях, що коли вступив на нього може одержати й гроші, і влада, відмовившись при цьому від всіх моральних норм і моральних принципів, які піднімають особистість, роблять людини людиною. Таку дорогу зла, пороку й нещадності до навколишнім вибрав Вотрен.

У тверді рамки вибору потрапив і Эжен Растиньяк, що приїхав у Париж на навчання із провінції, де люди чистіше, добріше, гуманнее, чим у місті. Эжен побачив, що в реальному світі правлять закони більше жорстокі, чим він припускав, і що досягти в Парижу багатства, зробити кар’єру набагато простіше й швидше нечесними методами. Але юнак вирішив обхитрить долю, крокуючи відразу по двох дорогах, що виходить із однієї крапки: одночасно зберегти внутрішню чистоту й незаплямовану совість і якомога швидше досягти розкоші й визнання у вищому світлі. Але ці дороги розходяться, тому після важкої щиросердечної боротьби Рас-Тиньяку все-таки прийде визначитися у своєму виборі

И, мені здається, він вибере не навчання й працю, а світське життя. Життя влаштоване так, що щосекунди, бажаючи того чи ні, людина робить вибір: активними вчинками копіювання заборонене © 2005 або бездіяльністю, гучними словами або тихими думками, рішучістю або страхом перед наслідками. І наше майбутнє залежить лише від того, як ми надійдемо саме зараз, чи будемо ми чесними перед собою або попливемо за течією, що несе вбездну.