В інших випадках ритміка Дебюсси хитка й невизначена, вона багата нюансами, поетичними капризами відтінків, прагненням перебороти владу тактової риси, темпової волі: Ритміку Равеля відрізняють чіткість, строгість і “классичность”. Так, Тріо пронизано характерною ритмікою баскських народних танців ритм першої частини, 8/8 чітко членується на 3/8,2/8 і 3/8, надаючи музичної тканини гнучкість і особливу “еластичність”, у фіналі використаються непарні ритми, що примхливо чергуються, 5/4 і 7/4. В “Хабанері”з “Іспанської рапсодії” ритмічний лейтмотив проходить через всю п’єсу. В “Болеро” ритмічна фігура є єдиним стрижнем усього добутку й створює оригінальні поліритмічні сполучення з вільної й гнучкої в ритмічному відношенні темою

В області гармонії нікому до Дебюсси не вдавалося в такій мері виділити “кольори” і “смак” різноманітних ладових структур і гармонійних комплексів. “Принцип гармонійного мислення Дебюсси - чергування або контрастування гармоній відповідно до властивостей їх “тьмяності” або “яскравості”, гучності або дзвінкості, “терпкості” або “насолоди”, “соковитості” або “сухості”. Саме так зіставляв він і гармонійні комплекси (наприклад, мажорні й збільшені тризвуки) і цілі гармонічно ладові системи (целотоновость і пентатоніку) … Між підвалинами тоніки, субдомінанти й домінанти Дебюсси вклинив стільки переходів і переливів, що нейтралізував і розчинив їх. У підсумку все стало тонікою, але нескінченне число, що має, більше ясних і більше неясних варіантів”(17, с. 225) . Ця цитата, на наш погляд, дуже точно характеризує сферу гармонії Дебюсси.

Цікаво, що в ряді його добутку з темою-мелодією найтіснішим образом взаємодіє гармонія, у деяких епізодах здобуваючи провідне значення. Наприклад, у прелюдії до “Послеполуденному відпочинку фавна” показ найбагатших можливостей колористической трактування гармонії стає основним способом розвитку теми (використання різноманітних послідовностей септаккордов і нонаккордов, сполучення хроматики й діатоніки. Мальовнича атмосфера в подібних добутках відтвориться барвистими сполученнями темброво-гармонійних співзвуччі, у яких акорд ускладнюється до восьмизвучия введенням надзвичайних ладових утворень, параллелизмов, що вторгаються “випадкових” нот. Все це приводить до багатоплановості музичної фактури

Наведений фрагмент явно свідчить про тонкість, вишуканість гармонійного мислення Дебюсси. Обертає на себе уважність старанність голосоведения, завдяки якому музична тканина стає прозор і ясної навіть там, де зіштовхуються різко дисонуючі звучання

Твору Равеля приковують до себе увага часто завдяки винятковому багатству, теперішній розкоші гармонійної палітри. Композитор майстерно підбирає потрібні йому фарби - часом сліпуче яскраві, сонячні (”Альборада”) , частіше тіньові, сутінкові, приглушені (”Доліна дзенькотів”, “Сумні птахи”) . У деяких творах саме гармонія виділяється як головний засіб музичної виразності. Так, у Першій частині “Іспанської рапсодії” - “Прелюдії ночі” основну роль грає не тема - мелодія, гармонійний комплекс: “крапельки” секунд у флейт, кларнетів і арф на тлі остинатной, “застиглої” послідовності в скрипок і альтів: ПРИКЛАД N 8.

Оригінальна контрапунктическая техніка сполучення консонансів і диссонансов, прийоми параллелизмов інтервалів і акордів, “стовщення” мелодійної лінії в п’єсі “Шибениця”. У цілому в області гармонії Равель є одним з найбільших новаторів XX століття. Композитор сам іноді визначає свої художні завдання як пошуки нового в гармонійній мові. Так, наприклад, відбулося у випадку з п’єсами циклу “Відбиття”. В “Автобіографії” Равель пише: “Відбиття” являють собою цикл п’єс, що намічають у моєму гармонійному розвитку досить значні зміни” (цит. по 33, с. 29) . Максимально розширюючи існуючі подання про гармонії, композитор, однак, ніколи не руйнував природних основ музичного мовлення. Богатим, вишукано розцвіченим гармоніям Равеля завжди властива функціональна визначеність, ясність функціональних зв’язків

Клод Дебюсси й Моріс Равель - найбільш яскраві представники імпресіонізму в музиці. Їхня творча діяльність протягом двох десятків років протікала паралельно, тому в композиторських стилях Дебюсси й Равеля є загальне: опора на французькі народні традиції, інтерес до сучасній їм літературі й живопису, коло образів, вишуканість музичної мови. Хоча творчі шляхи Дебюсси й Равеля перетиналися, вони багато в чому залишалися несхожі, насамперед у відношенні до класичних традицій. Розходження видні також при розгляді таких засобів музичної виразності як форма, мелодія, ритм, гармонія. Але на певному відрізку часу й Дебюсси й Равель прагнули до єдиної мети - передати скороминущі відчуття, почуття, образи. Тому обох композиторів відносять до одного напрямку - імпресіонізму

Pages: 1 2