Порівняльна характеристика стилів К. Дебюсси й М. Равеля | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Порівняльна характеристика стилів К. Дебюсси й М. Равеля

Найбільш яскравими представниками імпресіонізму в музиці прийнято вважати К. Дебюсси й М. Равеля. Хоча шляхи обох композиторів перетиналися, вони багато в чому залишалися несхожими один на одного. Дебюсси був майже на 30 років старше Равеля й на композиторському поприщі виступив значно раніше, але дарування його, пройшовши довгий шлях формування, повністю розкрилося лише в середині 90-х років. У цей час з’явилися такі добутки, як “Послеполуденний відпочинок фавна”, квартет і ін. Творча особистість Равеля сформувалася значно раніше, коли композиторові було всього 20 років. Його фортепианная “Хабанера”, написана в середині 90-х років уже цілком характеризує майбутнього автора “Болеро”. Надалі діяльність Дебюсси й Равеля розвивалася протягом двох десятків років паралельно й була відзначена подібними явищами в області композиторських стилів

Композиторські почерки Дебюсси й Равеля зближає вишуканість музичної мови, бездоганний смак і той особливий аристократизм духу, яким перейняті утвори багатьох французьких музикантів

Равель високо цінував музику Дебюсси. Він виражав замилування його фортепианними п’єсами, грав їх привселюдно, був у захваті від “Фавна” і “Іберії”, про які писав в одній зі своїх статей, що був “торкнутий до сліз цією струмливою “Іберією”, її ароматами ночі, що так глибоко хвилюють”. (цит. по 21, с. 95) Музика Дебюсси відкрила Равелю цілий мир найбагатших художніх можливостей: виняткову образність, щохвилини виникаючі хиткі невловимі відчуття, що примхливо поміняють один одного, гру фарб, мальовничість музичної фактури

Равель багато чого запозичив з арсеналу творчих знахідок Дебюсси. Ці запозичення неважко знайти в гармонійній мові молодого Равеля - наприклад почуттєву розкіш м’яко дисанирующих акордів в “Шахерезаде”, достаток нонаккордових співзвуч в “Грі води”, а також часте часте звертання композитора до стародавніх ладів, діатонічним і натуральним звукорядам. Тяжіння Равеля до імпресіонізму не обмежилося комплексом новітніх технічних засобів - естетика імпресіонізму, з її культом враження-відчуття й навмисною фіксацією одиничного, стала на певний час естетикою самого Равеля (”Відбиття”, “Гра води”, “Примари ночі”) .

Музика Дебюсси й Равеля тісно зв’язана (хоча це не завжди помітно зовні) з національними традиціями французького мистецтва (”Бергамская сюїта” Дебюсси, сонатина для фортепіано “Гробниця Куперена” Равеля) . Творчість обох композиторів зазнало впливу від найцікавіше іспанського, що став живлющим джерелом, що збагатило образний лад, мелодику й ладогармонический мова їх творів

Обоє композитора жагуче привітали все нове в мистецтві, різко протиставляючи у своїй музиці рішуче відновлення форм і методів творчості закостенілому академізму

Однак, будучи представниками одного напрямку французької музики, Дебюсси й Равель виступили кожний зі своєї індивідуальної позиції. Дебюсси затверджував своїм мистецтвом ідеали, що часто розходяться із традиціями класики, він уперше мовою музики заговорив про такі речі, про які до нього ніхто не говорив, причому зробив це так, як до нього ніхто не робив. Равель, навпаки, більше тяжів до традицій XVIII-XIX століть, не поривав з ними. При цьому варто помітити, що традиція наповнюється в Равеля сучасним змістом

Дебюсси майже не говорить про почуття. Він “поет відчуттів”(33 с. 19) . Равель, навпроти віддає перевагу теперішнім людським почуттям - яскраві й жагучі: Тріо, “Болеро”, концерт ре мажор для фортепіано з оркестром - досить переконливі тому приклади

Дебюсси, як щирий імпресіоніст, передавав у своїй музиці поетичні враження від дійсності з неминучим присмаком суб’єктивізму, Равель же віддає перевагу логічній переробці вже існуючих музичних жанрів (народна пісня, народний танець, вальси епохи Штрауса) і, отже, виступає як більше об’єктивний і разом з тим менш безпосередній художник”(3 с. 35) . У даному висловленні вірно помічене корінне розходження стилів і індивідуальностей, що визначає самобутність мистецтва двох майстрів. Воно проявляється в цілому ряді компонентів їхньої музичної мови. Так, досить відрізняється трактування композиторами музичної форми. У Дебюсси логіка її вибудовується скоріше не за принципом динамічного наростання, а згідно витонченому й продуманому розподілу матеріалу. Головна увага композитора зосереджена на передачі відтінків основного образа (точніше враження) , аналогічним деталям картини. Інакше кажучи, тут панує принцип зорового, а не слухового сприйняття. Прагнення Дебюсси запам’ятати вес скороминуще й мінливе приводить до переважної ролі інтонації, деталі над логікою всього цілого, до підпорядкування першому другого. Безпосередність, природність кожного окремого моменту стали для нього важливіше, ніж процессуальность розвитку думки й емоцій. Це приводить до посилення в музиці Дебюсси картинності, статики. Вона майже завжди виражає той або інший емоційний стан, а не його становлення (”Хмари”, “Море”) . Форма, у цілому зберігаючи домірність і стрункість пропорції, деякою мірою втрачає рельєфність, напругу, пружність

Равель же прагне до ясності форми: “Спочатку я намічаю горизонталі й вертикалі, а потім, виражаючись мовою живописців, починаю малювати” (цит. 21 по с. 19) . Формування Равеля виразно тяжіє до класичного. Його музика разверстивающаяся відповідно канонам традиційних форм вражає жвавістю свого темпераменту, зібраністю й цілеспрямованістю. Якщо ціль Дебюсси - сховати форму в ім’я поезії “чистого почуття”, то прагнення Равеля - дисциплінувати сферу емоцій. Воно породжує доконані відточені контури

Мелодика Дебюсси дуже різноманітна й не укладається в рамки якої-небудь узагальнюючої формули. Але його теми завжди пластичні й ретельно відшліфовані. Мелодія Дебюсси прагне не до чітких, завершених періодів і пропорційних структур, а до нескінченності й нерозчленованості. Такі, наприклад, контури теми флейти із прелюдії “Послеполуденний відпочинок фавна” повної млості й знемоги, хроматически витонченої й ладово невизначеної

Тип мелодики, створений Дебюсси зовсім оригінальний: у ній гнучка система варіантів основної інтонації, що як би переливаються один в іншій переважає над ясністю малюнка, мінливість - над стійкістю. Найважливіші якості тим Дебюсси крихкість, примхливість, затушеванность контурів, що відповідає завданням вираження мінливих настроїв, що вислизають відтінків емоцій (”Вітрила”, “Кроки на снігу”) . Кращі сторінки музики Дебюсси скоряють безперервністю й плавністю мелодійного потоку, хоча внутрішня будова відрізняється “мікровиразністю” (визначення Мазеля) (цит. по 9, с.) . На противагу цьому для Равеля мелодія була провідним фактором мислення. Уже у творах 20-х років протяжна мелодійна лінія всі частіше приходить на зміну колишній грі коротких мотивів. Це можна спостерігати в початковій темі тріо, головної партії скрипкової сонати, у темі повільної частини концерту сіль мажор, початковій темі “Болеро”.

В основу “Болеро” лягла яскрава, оригінальна тема, що сполучить у собі неповторно індивідуальний колорит, мелодійну пластику й красу з характерними рисами іспанського народного танцю. Особливе виразне значення має метроритмическая сторона. Увесь час зміщають акценти, що, і синкоповані зупинки на різних частках такту надають темі більшу гнучкість і внутрішню безперервну спрямованість. У ладовій організації привертає увагу “біла” До мажорна діатоніка, що підкреслює особливу ясність, первозданність звучання квазинародного наспіву

В інших добутках Равель у мелодії уникає вводнотоновости (Павана, Картет, Сонатина, “Гра води”) . Корінь її секундово-квартового, пентатонического будови йдуть в архаїчні шари народної пісні

В окремих творах Дебюсси виявляє прагнення до чіткої й строгої ритмічної організації шляхом багаторазового повторення якогось ритмічного “ядра” протягом усього добутку або його роздягнула. (Прелюдія із циклу “Для фортепіано”, “Сади під дощем”, “Вечір у Гренаді”, “Ворота Амгамбри”, де ритм хабанери є “стрижнем” усього твору, “Ляльковий кэк-уок”, заснований на характерному для цього танцювального жанраритме) . У творах з народно-жанровим тематизмом композитор охоче застосовує імпульсивні регулярні ритми (хабанери, тарантели, кэк-уока, мартамествия) , і безупинно підхльостують остинатние руху. Крім уже названих добутків, яскравими прикладами подібного роду є крайні розділи “Свят”, “Пагорби Анакапри”, “Хід з “Маленької сюїти” для фортепіано

Pages: 1 2

Збережи - » Порівняльна характеристика стилів К. Дебюсси й М. Равеля . З'явився готовий твір.

Порівняльна характеристика стилів К. Дебюсси й М. Равеля





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.