Некрасов віддав данину романтизму збірником віршів "Мрії й звуки" (1840), жорстоко засудженим, навіть висміяним тоді ж Бєлінським. Зрілий Некрасов, починаючи з вірша "У дорозі" ("Нудно? нудно!… Ямщик відважної…") 1845 року, є продовжувачем пушкінської лінії в російської поезії по перевазі реалістичної. У некрасовской ліриці є ліричний герой, але єдність його визначається не навкруги тим і ідей, зв’язаних твір з оллсоч © 2005 з певним типом особистості, як Лермонтова, а загальними принципами відносини до дійсності. І тут Некрасов виступає як видатний новатор, що істотно збагатив росіянку ліричну поезію, що розширила обрії дійсності, охопленої ліричним зображенням. Тематика Некрасова-Лірика різноманітна. Перший з художніх принципів Некрасова-Лірика можна назвати соціальним. Вузьке коло ліричної тематики він доповнив новою темою соціальної. Згадаємо хрестоматійні рядки 1848 року "Учорашній день, години в шостому". У своєму останньому вірші "Про Муза, я у дверей труни" поет останній раз згадають "цю бліду, у крові,/ Батогом висічену Музу". Джерело натхнення поета, Муза, у Некрасова рідна сестра нещасних, що піддаються насильству й гнобленню. Не любов до жінки, не краса природи, а страждання замучених нестатком бідняків от джерело ліричних переживань у багатьох віршах Некрасова. Причому ця соціальна тема міняє характер і властиво любовної лірики Некрасова. "Ніч. Встигли ми всім насолодитися. Що ж нам робити? Не хочеться спати", починається вірш 1858 року. І герой пропонує помолиться за тих, "хто все терпить", "чиї працюють грубі руки,/ Надавши шанобливо нам/ Поринати в мистецтва, у науки,/ Віддаватися мріям і страстям". Ясно, що дворянин по походженню, Некрасов виражає тут свідомість різночинця, щирого демократа, що знає темні сторони суспільного буття, що випробувало на собі голод і холод, що не вміє, не здатного дворянски гидливо й пихато відвернутися від вивороту життя. У той же час ліричний герой Некрасова не просто різночинець, а разночинный інтелігент. От ще один шедевр некрасовской любовної лірики "Я не люблю іронії твоєї" (датується приблизно 1850 роком і теж приблизно звернене до К. Я.Панаєвій). Одночасно це й зразок інтелектуальної поезії, герой і героїня культурні люди, у їхніх відносинах іронія й, головне, високий рівень самосвідомості. Вони знають, розуміють долю своєї любові й заздалегідь сумують. Відтворена Некрасовим інтимна ситуація й можливі шляхи її дозволу нагадують відносини героїв Чернишевського "Що робити?". Ярчайшим проявом нової ліричної теми соціальної став вірш " чиЇду вночі по вулиці темної" (1847). Це несамовита історія жінки, що нестаток, голод і смерть дитини вигнали на панель. "Беззахисна, хвора й бездомна", жінка викликає жалість, але немає можливості допомогти нещасній жертві соціальної невпорядкованості. Із цього ж ряду багато віршів 50-х років: "У дорозі". "Перед дощем", "Трійка", "Батьківщина", "Псове полювання", маленький цикл "На вулиці", "Незжата смуга". "Маша". "Важкий хрест дістався їй на частку", " У лікарні". Пафос цих віршів, джерело ліризму в них підсумується й узагальнюється в невеликій поемі "Лицар на годину" (1862), особливо в знаменитих рядках: "Від радісних, що праздно бовтає, Що Червонить руки в крові Поведи мене в стан, що гинуть За велику справу любові," звертається поет до матері. Ці рядки хвилюють і сьогодні. Другий художній принцип Некрасова-Лірика соціальний аналитизм. І це було новим у російської поезії, відсутнім і в Пушкіна, і в Лермонтова, тим більше в Тютчева й Фета. З дошкільного віку ми пам’ятаємо вірші "Один раз, у студену зимову пору" про мужичка з нігтик. Але не всі знають, що передує цьому уривку у вірші "Селянські діти", де герой обертає "інший стороною медаль" селянського дитинства: "Покладемо, селянська дитина вільно Росте, не вчачись нічому, Але виросте він, якщо богові завгодно, А сгибнуть ніщо не заважає йому". Тобто герой некрасовской лірики вміє бачити соціальний зміст відтворених явищ і надавати його своїм цілком ліричним виливам. Іншими словами, носієм, суб’єктом соціальної типізації виявляється не тільки автор, але і його ліричний герой. Соціальний аналитизм пронизує два найвідоміших вірші "Міркування в парадного під’їзду" (1858) і "Залізниця" (1864). В "Міркуваннях…" конкретний одиничний факт прихід мужиків із проханням або скаргою до міністра державних имуществ зводиться в ранг типового явища: &qu

Pages: 1 2