Я к вам пишу - чого ж боле?

Поетові що можу сказати?

Те не в моїй і від вас залежить -

Відповіді мені не варто чекати.

Але ви, моєї не знаючи частки,

Мені краплю мудрості даруючи,

Не залишаєте мене.

Спочатку я читала казки,

И представляла я тоді,

Як нянька вам у колиски

Певала пісні іноді.

Потім вірші ваші читала

И думала: “Ах, якщо б раз

Почути ваш чарівний глас,

Щоб насолодитися вашим мовленням,

Вам слово мовити, і потім

Усе думати, думати про одному

И день і ніч до нової зустрічі”.

Але час назад не повернеш,

И всі мрії мої даремні,

А ти у віршах своїх живеш…

У них б’ється життя. Вона прекрасна.

Навіщо, не знала я цілком,

Відкрила мир чарівних пісень,

П’яти коротких повістей,

Мова яких так чудесний.

По них училася життя я,

Довідалася гірке мученье,

“Душі недосвідченої волненье” -

И змінилося життя моя.

“Іншої!.. Ні, нікому на світі”

Тепер я серце не віддам!

Із всіх людей я вибрала Поета,

Любов і життя зі смертю навпіл.

“Все життя моя була запорукою

Свиданья вірного з тобою;

Я знаю, ти мені посланий богом”,

До труни ти вчитель мій.

Ти мені в романі знову з’явився,

“Незримий, ти мені був вуж милий”,

Твій дивовижний склад мене млоїв,

У душі твій голос озивався.

“Давно… ні, це був не сон!”

Тебе в романі вмить довідалася

И добрим іншому нарікала,

“И в думках мовила: от він!

Не правда ль? я тебе чула:

Ти говорив із мною в тиші”,

Коли людей я дізнавалася

И мертвий холод їхньої душі?

“Не ти ль, з відрадою й любов’ю,

Слова надії мені шепнув?”

Мир почервонивши своею кров’ю,

Як сонце промінь, на мить блиснув.

Я к вам пишу! Не страшно перечесть

З надією знову до вас волаю…

Відповіді ні, але ваші книги є,

И в їх себе я знаходжу

Збережи - » Образ, дбайливо збережений (4) - твір по творчості А. С. Пушкіна . З'явився готовий твір.