Образ Базарова (по романі Тургенєва «Батьки й діти») | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Образ Базарова (по романі Тургенєва «Батьки й діти»)

Написаний у переломний момент історичного розвитку Росії роман “Батьки й діти” показав гострі проблеми сучасності, які ще довго після появи цього добутку хвилювали російське суспільство. Цей роман И. С. Тургенєва - відбиття суспільного конфлікту 60-х років XIX століття, глибина якого показана на прикладі вічного конфлікту батьків і дітей. У романі ми бачимо типового представника різночинців, для яких при всіх їхніх розходженнях у суспільно-політичних поглядах, був характерним глибокий демократизм. Основний конфлікт роману тримається на протиставленні й зіткненні демократизму й аристократизму й складається в проблемі батьків і дітей

Базарів - демократ-різночинець. Ці люди, частіше недворянського походження, працею пробивали собі дорогу в життя й не визнавали станового розподілу суспільства. Прагнучи до знання, вони цінували людину не по знатності й багатству, а по його справах, користі для оточуючих людей

“Мій дід землю орав”, - говорить Базарів про своє походження. При цьому він замовчує про предка з боку матері, показуючи тим самим відсутність усякого інтересу до діда-дворянина. Демократизм свойствен не тільки переконанням Базарова, але і його зовнішності

Поява героя роману у дворянському середовищі в “балахоні” уже саме по собі - виклик умовностям, навмисна зневага ними. Ми звертаємо увагу й на “оголену червону руку” Базарова - це рука людини, не далекого фи-зическому праці. Вона занадто відрізняється від пещеної руки дворянина, щоб її можна було не помітити. У цілому в зовнішності Базарова Тургенєв підкреслює його інтелектуальний початок: розум і самоповага. Ми бачимо, що життя дозвільного аристократичного суспільства проходить у неробство, чого не можна сказати Обазарове.

Безперервна праця є змістом його життя. Тургенєв розкриває характер його роботи: “Базарів привіз із собою мікроскоп і по цілих годинниках з ним возився”, він проводить “фізичні й хімічні досвіди”, тобто продовжує в Марьине свої естественнонаучные заняття. Яке ж відношення до Базарову основних героїв роману? Микола Петрович - добра й м’яка людина, тому він ставиться до Базарову трохи отчужденно, з нерозумінням і навіть острахом: “Микола Петрович побоювався молодого “нігіліста” і сумнівався в користі його впливу на Аркадія”. Почуття Павла Петровича сильніше й определеннее: “…

Павло Петрович всіма силами душі своєї зненавидів Базарова: він уважав його гордієм, нахабою, циніком, плебеєм”. Остаточно затвердився у своїй ворожості до Базарову й “по-своєму… аристократ не гірше Павла Петровича” старий Прокофьич. Він називав його шкуродером і пройдисвітом і запевняв, що він “зі своїми бакенбардами - теперішня свиня в кущі”.

Зате прості люди всією душею тягнуться до Базарову. Соромлива й боязка Фенечка “до того з ним освоїлася, що один раз уночі веліла розбудити його”, коли занедужав її син. А “двірські хлопчиськи бігали за “до-хтуром”, як собачки”. Симпатизують йому й покоївка Дуняша, і Петро, вони почували, що він “все-таки свій брат, не пан”.

Зіткнення Базарова й Павла Петровича як представників не тільки різних поколінь, але й людей різних переконань, було неминучим. Павло Петрович “чекав тільки прийменника, щоб накинутися на ворога”. Базарів же вважав марним витрачати порох на словесні битви, але ухилитися від сутички не міг. Страшні слова про те, що він все заперечує, Базарів говорить із “невимовним спокоєм”.

Щиросердечна сила, упевненість у своєї копіювання заборонене © 2005 правоті, глибока переконаність звучать у самому голосі його, у коротких, уривчастих репліках. Образ Євгенія Базарова більш повно розкривається саме в порівнянні з Павлом Петровичем. У словах останнього відчувається аристократизм

Він постійно вживає вираження, що підкреслюють вихованість щирого аристократа (“відчутно вам зобов’язаний”, “честь маю кланятися”…). Достаток у мовленні цього героя іноземних виражень дратує Базарова: “Аристократизм, лібералізм, прогрес, принципи… подумаєш, скільки іноземних і марних слів!

Росіянинові людині вони даром не потрібні”. Мовлення ж самого Базарова відрізняють дотепність, спритність, чудове знання народної мови й уміння володіти ім. У мовленні Базарова проявляється властивий йому склад розуму - тверезий, здоровий і ясний. У частих суперечках “пана нігіліста” Базарова й “феодала” Кірсанова порушені майже всі основні питання, по яких розходилися в поглядах демократи-різночинці й ліберали: про шляхи подальшого розвитку країни, про матеріалізм і ідеалізм, про знання науки, розумінні мистецтва й про відношення до народу. Ми бачимо, що всі принципи Павла Петровича зводяться в сутності до того, щоб захистити старий порядок, а погляди Базарова - до викриття цього порядку

Коли суперечка зайшла про народ, вони нібито зійшлися в поглядах. Базарів згодний з Павлом Петровичем, що народ “свято шанує преданья, він патріархальний, він не може жити без віри”. Але якщо Кірсанов переконаний у цінності цих якостей, то Базарів готовий все життя присвятити тому, щоб це було не так. Головний герой роману, здавалося б, зневажливо говорить про російських мужиків. Але він виступає не проти них самих, а проти розчулення перед їхньою відсталістю, марновірством, неуцтвом. Часом позиція Базарова, “який до всього ставиться із критичної точки зору”, відрізняється край-ностью.

Це можна сказати про його эстетических погляди. Так, Базарів глумливо ставиться до Пушкіна, заперечує живопис, поезію. Він не зауважує краси навколишньої природи, хоча по-своєму любить її, уважаючи, що в ній - величезні ресурси, які можна використовувати на благо людини (“природа - не храм, а майстерня”). Коли пишеш про Євгенія Базарове, не можна не сказати головного - того, що ця людина вкрай самотня. У Марьине Базарів - гість, що різко відрізняється від хазяїв-поміщиків

И для слуг, і для хазяїв там він свій. У селі ж свого батька Базарів в очах кріпаків - пан. На ділі він далекий і від поміщиків, і від простих людей

Він самотній. Він самотній ще й тому, що в романі ми не бачимо жодного однодумця Базарова. Є тільки його мнимі учні. Це насамперед “маленький ліберальний пан” Аркадій. Однак його захоплення Базаровым - не більш ніж данина молодості

При цьому він все-таки кращий із зображених у романі учнів Базарова. Інші його “послідовники” зображені сатирично. Ситників і Кукшина бачать у нігілізмі заперечення всіх старих моральних норм і із захватом випливають цій “моді”. Базарів самотній не тільки в дружбі, але й влюбви.

У своєму гіркому почутті до Одинцової він розкривається як глибока сильна натура. Сам Тургенєв визнавав, що цей герой “все-таки коштує ще напередодні майбутнього”. Автор “Батьків і дітей” зізнається: “Я хотів зробити з нього особа трагічне… Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, що наполовину виросла із ґрунту, сильна, злісна, чесна, - і все-таки приречена на погибель”. Мені здається, що Тургенєву вдалося створити саме такий образ

И він зайняв своє гідне місце в ряді літературних героїв XIX століття. Д. И. Писарєв дав таку оцінку головному героєві “Батьків і дітей”: “…у Печориных є воля без знання, у Рудиных - знання без волі; у Базаровых є й знання й воля, думка й справа зливаються в одне тверде ціле”.

Збережи - » Образ Базарова (по романі Тургенєва «Батьки й діти») . З'явився готовий твір.

Образ Базарова (по романі Тургенєва «Батьки й діти»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.