У романі-епопеї Л. Толстого «Війна і мир» ми зустрілися із багатьма персоналами, як головними, так і епізодичними, які, безумовно, несуть своє ідейне навантаження, відіграють важливу роль у сюжеті твору. Автор по-різному ставиться до моїх героїв: одними з них він пишається, любить їх, інших — зневажає. Але однією з найбільш яскравих, цікавих і, безумовно, улюблених автором героїнь є Наташа Ростова, образ якої і на сьогодні є зразком жіночості, чистоти, щирості. Хто ж така Наташа Ростова?

Чим особлива ця звичайна, на перший погляд, провінційна графинечка? Чому на інших героїв твору — Андрія Волконського, П’єра Безухова — людей глибоко порядних, високоінтелектуальних, вона має великий вплив? Чому спілкування з нею робить людей добрішими, чистішими, кращими? У чому магія цієї «чарівниці»? Скільки б ми не розмірковували над цим питанням, однозначної відповіді нам навряд чи вдасться знайти. Як не можуть однозначно і відповісти на нього і герої твору. Наприклад, П’єр Безухов. Коли княжна Волконська попросила П’єра розповісти про Наташу, він відповів:

«Я не знаю, як відповісти на ваше питання, — каже П’єр. — Я справді не знаю, що це за дівчина; я ніяк не можу аналізувати її. Вона пречудова. А чому, і не знаю: ось і все, що можна про неї сказати». А втім, вона й не потребує ніякого аналізу. Вся її краса, безпосередність, щирість, уся привабливість — саме в ній. Вона більше, ніж будь-хто з людей дворянського кола, безпосередня.Відчуває живе життя по-своєму, не аналізуючи його. Пізнає світ, обминаючи раціональний, логічний шлях. Саме в ній, як ні в жодній іншій толстовській героїні, втілені кращі якості жіночого єства: гармонія душі й тіла, морального, природного й людського. Вона наділена найвищим даром жіночої інтуїції — прямим, непідвладним розуму сприйняттям правди.

У Наташі немає зовнішньої чарівної вроди. Її не можна порівняти з «блискучою» світською красунею Елен. Але виключно всім героям твору, які її оточують, Наташа подобається, всі її люблять, бо красива вона тією внутрішньою красою, яка гріє і оновлює всіх людей, які з нею спілкуються. Вона живе вільно, розкуто, однак усі її вчинки зігріті теплотою того морального почуття, яке з народження всотала із російської атмосфери ростовського дому. Тісне ім’я з народом, з Росією, істинний патріотизм Наташі відчувається у танці, то його танцює Наташа в маєтку свого дядька, у її чарівному співі, у щирій розмові з російським солдатам, яким вона віддає свої підводи для перевезення поранених..

Наташа — справді «чарівниця». Хоч вона не просто приємна, радує , освіжає, — вона оновлює, звільняє, й людина сама не може пояснити такого ефекту від спілкування з «переповненою життям дівчинкою». Враженням, яким вона справила на інших, Наташа, навіть не підозрюючи про те, визначає їх поведінку. Саме така її роль у житті князя Андрія і П’єра. Вона самим враженням примушує їх по-новому бачити речі, сприяє їх духовному оновленню. Князь Андрій поруч із Наташею починає відчувати себе наче молодшим, повним сил . «Князь Андрій полюбляв зустрічати у світі те, що не несло у собі загальною світського відбитку». Саме такою була Наташа. Кохання до Наташі духовно оновлює князя Андрія, але воно не принесло йому сподіваного щастя, так само як і Наташі. І не тільки смерть князя Андрія була тому причиною: надто вже різними вони були за складом характеру, життєвим сприйняттям. Справжнє, всеперемагаюче кохання прийде до Наташі пізніше, хоч їй теж доведеться пройти крізь душевні муки, пізнати і любов, і ненависть, але душевний спокій вона знайде, створивши з П’єром чудову сім’ю, якій віддавала всі сили, енергію. Чоловік, діти для неї стали найважливішим у житті. Вона знайшла своє призначення у житті, ставши дружиною, матір’ю. А для свого чоловіка П’єра Наташії стала не лише дружиною, а й другом, що поділяє його переконання, допомаги у його громадській діяльності.

Минуло вже багато часу від створення роману «Війна і мир». Змінився світ, ми живемо зараз за інших умов, в іншому столітті, змінився і наш спосіб життя, але вічні людські цінності — духовна краса і велич, щирість і простота, самонідданість і доброта, людяність, скромність, якими була так щедро наділена героїня роману Наташа Ростова, будуть жити вічно. І не красуня Елен, а Наташа, ще є носієм справжніх духовних цінностей, хвилювала, хвилює і буде хвилювати й захоплювати ще не одне покоління читачів, бо ці ідеали вічні.