Серед республік Російської Федерації Дагестан по чисельності населення посідає третє місце. На 1 січня 1998 року в республіці проживало 2,1 млн. чоловік (1,2 відсотки від населення Росії), з яких 58 відсотків - сільські жителі. Середня щільність населення - 41,2 чоловік на 1 кв. км (у середньому по Північному Кавказу - 49,6). По чисельності населення Дагестан займає 25-е місце в Російській Федерації, по території 52-е місце

Населення Дагестану незвичайно складно й різноманітно по своїх мовах і племінному складі. Важко знайти на всій земній кулі країну, де на невеликий, порівняно, площі містилося б стільки народів з різними мовами, а також племінними й побутовими особливостями. Найбільше вражає щодо цього гірський Дагестан, що здавна прославився своєї многоплеменностью й, що одержав уже в стародавності назва: “Гора мов”.

Сучасний етнічний склад населення республіки відрізняється динамічністю. На території Дагестану зафіксовані представники 102 -х національностей, які належать до трьох язикових сімей :

До дагестанско-нахской галузі іберійсько-кавказької сім’ї мов ставляться аварци (разом з 14 етносами, що мають самостійні, але близькі аварскому, мови, а саме, ахвахцами, каратинцами, андийцами, ботлихцами, годоберинцами, тиндалами, чамалялцами, багулалами, хваршинами, дидойцами, бежтинцами, гунзибцами, гинухцами й арчинцами), даргинци (включаючи кубачинцев і кайтагцев), лезгини, лакци, табасаранци, рутульци, агули, цахури й чеченці

До тюркської групи алтайської язикової сім’ї ставляться кумики, азербайджанці й ногайци.

До індоєвропейської язикової сім’ї належать росіяни, тати й горянських євреїв, що говорять татською мовою, що ставиться до іранських мов

У республіці немає т.зв. “титульної національності”, але її політичними атрибутами наділені в цей час 14 національностей Дагестану:

Аварци - найбільш численний етнос Дагестану. У цей час їх у республіці 577.1 тис. чоловік, що становить 27.9 проц. населення республіки. Основна область розселення - регіони західного гірського Дагестану. Сільське населення аварцев становить 68 проц. і розселено головним чином в 22 районах республіки. В Ахвахском, Ботлихском, Гергебильском, Гумбетовском, Гунибском, Казбековском, Тляратинском, Унцукульском, Хунзахском, Цумадинском, Цунтинском, Чародинском і Шамильском районах аварци становлять 98-100 відсотків населення. У Кизилюртовском районі частка аварцев виросла майже до 80 проц., у Хасавюртовском, Кизлярском, Буйнакском і Кумтуркалинском вони становлять третину, а в Тарумовском, Бабаюртовском, Левашинском і Новолакском - до чверті всього населення. У містах і селищах міського типу проживає 32 проц. аварского населення. У Махачкалі вони становлять 21 проц. У Кизилюрте, Южно-Сухокумске й Буйнакске - 43-52 проц., у Хасавюрте, Кизляре й Каспийске - 12-22 проц. Аварци становлять значну частину населення селищ міського типу: Бавтугай, Новий Сулак, Шамилькала, Дубки, Шамхал.

Даргинци - другий по чисельності дагестанський етнос - становлять 16.1 проц. населення республіки (332.4 тис. чоловік).Територія традиційного розселення даргинцев - гірські й передгірні регіони середнього Дагестану. Близько 68 проц. даргинцев розселені в 16 сільських районах. В Акушинском, Дахадаевском, Кайтагском, Левашинском і Сергокалинском районах даргинци становлять від 75 до 100 населення. Значна їхня частка в Каякентском і Карабудахкентском районах (відповідно 43 і 36 проц.). Вони проживають також у Тарумовском (19 проц.), Кизлярском (15 проц.) і Буйнакском (14 проц.) районах. У Дербентском, Ногайском, Агульском, Бабаюртовском, Хасавюртовском і Кумторкалинском районах частка даргинцев варіює від 4 до 9 проц. населення цих районів. Даргинци - городяни проживають в Избербаше (57 проц. населення цього міста), у Махачкалі (12.4 проц.), Кизляре (7.3 проц.),Буйнакске (6.6 проц.), Хасавюрте (4.2 проц.) і Дагестанських Вогнях (9 проц.).Знаменитий даргинский аул Кубачи ставиться до селищ міського типу. Багато даргинцев також у селищах Ачису, Манаскент і Мамедкала.

Кумики нараховують 267.5 тис. чоловік і становлять 12.9 проц. населення республіки. Територія їхнього традиційного розселення - Терско-Сулакская низовина й передгірні райони Дагестану. Більше половини кумиків (52 проц.) проживають в 8 районах сільської місцевості. У Кумторкалинском районі їх 67.5 проц., у Карабудахкентском - 62 проц., Буйнакском - 55 проц., Каякентском - 51 проц., Бабаюртовском - 44 проц., Хасавюртовском - 28.5 проц. Кизилюртовском - 13.6 проц., у Кайтагском - 9 проц. населення районів. У Махачкалі вони становлять 15 проц. населення, у Буйнакске - третина, Хасавюрте - чверть і Кизилюрте - п’яту частину населення. В Избербаше - 17 проц. і Каспийске - 10 проц. У Дербенті кумиків менше одного відсотка. Деяка частина кумиків розселена в селищах міського типу: у Тарках - 91 проц. населення, Тюбе - 36 проц. Ленинкенте - 31.3 проц. Кяхулае - 28.6 проц., Альбурикенте - 27.6 проц., Шамхале - 26.8 проц., Манаскенте - 24.9проц.

Лезгин у Дагестані в цей час 250.7 тис. чоловік, що становить 12.2 проц. населення республіки. Основна територія розселення лезгин - нагорний, передгірний і рівнинний Південний Дагестан. Сільське населення (близько 64 проц.) розселено в 9 районах. В Ахтинском, Докузпаринском, Курахском, Магарамкентском і Сулейман-Стальском районах вони становлять від 93 до 100 проц., у Хивском - 37.3 і Рутульском - 8 проц. населення. Частина лезгин проживає в Дербентском (15 проц.) і Хасавюртовском (6 проц.) районах. Лезгини - городяни зосереджені головним чином у Дербенті (26 проц.), Дагестанських Вогнях (22 проц.), Каспийске (16 проц.), Махачкалі (9.5 проц.) і Избербаше (8 проц.). Вони становлять основне населення селища Белиджи й близько 10 проц. селища Мамедкала.

Росіяни вважаються одним з народів Дагестану. Зараз їх у республіці 150.1 тис. чоловік (7.3 проц. населення). Більше 80 проц. дагестанських росіян розселені у всіх містах і селищах міського типу, однак тільки в Кизляре вони становлять більше половини населення (54 проц.). Досить значна їхня частка в Махачкалі й Каспийске ( 17-18 проц.), в інших містах їхня частка варіює від 3 до 10 проц. населення. Росіяни становлять основне населення селища міського типу Комсомольський (81 проц.), відносно багато їх у Дубках (16 проц.) і Сулаке (12 проц.). Сільське населення росіян (терские козаки) зосереджено в низов’ях Тереку і його проток на території Кизлярского й Тарумовского районів, де їхня чисельність, як відносна, так і абсолютна, в останні роки помітно зменшується(27.2 і 30.4 проц. відповідно). Незначне число сільських росіян проживає також у Бабаюртовском (1.5 проц.), Хасавюртовском (0.4 проц.), Ногайском (1.8 проц.), і Дербентском (0.7 проц.) районах

Лакци розселені історично в центральній частині гірського Дагестану на території Лакского й Кулинского районів. У цей час їх 102.6 тис.чоловік у республіці або 5 проц. від усього населення. У зазначених гірських районах вони становлять відповідно 94 і 99 проц. населення. Сільське населення лакцев проживають також у рівнинному Новолакском районі (48 проц. населення району), Акушинском (5 проц.), Рутульском (5 проц.) і Кизлярском (3 проц.) районах. Однак більшість (64 проц.)лакцев проживає в містах республіки. З них більше половини зосереджено в Махачкалі, де вони становлять більше 12 проц. населення, у Каспийске - 14 проц., у Буйнакске й Кизилюрте - близько 8 проц. населення цих міст. У ряді селищ міського типу - сулак, Ачису, Кяхулай, Манаскент і ін. лакци становлять від 3 до 9 проц. населення

Табасарани нараховують 93.6 тис. чоловік, що становить 4.5 проц. населення Дагестану. Основною територією їхнього розселення є південно-східний Дагестан. Більша частина (64 проц.) табасаранов живе в сільській місцевості в Табасаранском районі (80 проц.), Хивском (62 проц.) і Дербентском (15 проц.) Невелике число їх живе в Каякентском і Кизлярском районах. Городяни зосереджені головним чином у Дербенті й Дагестанських Вогнях (до третини населення в кожному), а в Махачкалі й інших містах число табасаранце незначно.

Pages: 1 2