Останньою п’єсою Лессинга була трагедія «Натан Мудрий» («Natan der Weise», 1779). На відміну від всіх попередніх добутків, вона написана білим віршем. Дія драматичної поеми відбувається наприкінці XII ст. у Єрусалимі, в епоху хрестових походів. В основу «Натана Мудрого» Лессинг вклав думку про те, що фундаментом будь-якої релігії є моральне почуття, а догматичний зміст має минущий характер і ні в якій мері не свідчить про височині однієї релігії над інший
Три головних герої «Натана Мудрого» - арабський султан Саладин, багатий ієрусалимський купець єврей Натан і християнський лицар-тамплієр (тобто член середньовічного лицарського ордена тамплієрів), що прибув у Єрусалим з військами хрестоносців, - належать до трьох різних націй і религиям. По ходу розвитку дії драми Лессинг змушує героїв забути упередження, які їх розділяли, усвідомити братерство, що поєднує людей
Уникаючи узагальнення в створенні образів, драматург знову виявляє свою майстерність у побудові характерів. У центрі трагедії - образ Натана Мудрого, глибини особистості якого розкриваються в його думках і діях. Після єврейського погрому загинула вся його сім’я (дружина й семеро дітей). Він три дні й три ночі лежить у поросі й попелі й клянеться відтепер нещадно мстити всім християнам без винятку. Але потім до Натану вертається розум. І коли йому приносять християнську дівчинку Реху, він удочеряє її й виховує не відповідно до єврейських переконань, а в дусі діяльної любові, що він сам має у своїй душі
Моральна висота людини - у чуді діяльної любові, висоті загальнолюдської моралі над штучними догмами. Ці думки були дороги Лессингу. Не випадково в одному з начерків драми він записав: «Спосіб мислення Натана… був завжди моїм способом мислення».
Й. В. Ґете, високо оцінюючи постановку п’єси «Натан Мудрий» у Веймаре в 1801 р., писав: «Нехай… висловлене в ній почуття терпимості й співчуття назавжди залишиться для народів священним і дорогим». Створюючи свою п’єсу, Лессинг сумнівався, що вона коли-небудь побачить сцену. І його побоювання виправдалися. Постановка, здійснена відомим актором і антрепренером Деббелином у Берліні, протрималася недовго. Лише в 1801 р. Ґете й Шиллер у Веймарском театрі змогли відновити спектакль, ця постановка й проклала шлях «Натану Мудрому» на сцену. Роль Натана виконувало чимало відомих акторів, і серед них А. Иффланд (1802).
Про значення Лессинга для німецької літератури чудово сказав Й.В. Ґете: «Така людина, як Лессинг, необхідний для нас, оскільки він великий саме завдяки своєму характеру, завдяки своїй твердості. Настільки ж розумних і освічених людей багато, але де знайти такий характер!»
Збережи - » Моральна висота людини в трагедії «Натан Мудрий» . З'явився готовий твір.