ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ І САМОКОНТРОЛЬ

Перш ніж приступитися до оздоровчого тренування, людям середнього й літнього віку варто пройти медичний огляд із записом ЕКГ до й після (або під час проведення) функціональної навантажувальної проби, щоб виявити можливі порушення в діяльності системи кровообігу.

Лікарський контроль у процесі занять фізичною культурою спрямований на рішення трьох основних завдань: виявлення протипоказань до фізичного тренування; визначення Уфі для призначення адекватної тренувальної програми; контроль за станом організму в процесі занять (не менш двох разів у рік) .

У зв’язку з можливістю варіювати величину тренувальних навантажень (починаючи з ходьби) у широких межах, абсолютні протипоказання до тренування на витривалість досить обмежені: —і вроджені пороки серця й стеноз (звуження) предсердно-желудочкового отвору; —і серцева або легенева недостатність будь-який етиологии; —і виражена коронарна недостатність, що проявляється в спокої або при мінімальному навантаженні; —і хронічні захворювання бруньок; - високий артеріальний тиськ (200/120 мм рт. ст.) , що не вдається знизити за допомогою гіпотензивних засобів; —і ранній період після перенесеного інфаркту міокарда ( 3-6 місяців і більше —і залежно від ваги захворювання) ; - виражені порушення серцевого ритму (миготлива аритмія й т. д.) ; - тромбофлебіт; —і гіперфункція щитовидної залози (тиреотоксикоз) .

Заняття фізкультурою тимчасово протипоказані також після будь-якого гострого захворювання або ж загострення хронічної хвороби. Важливим засобом лікарського контролю є діагностика УФС шляхом проведення субмаксимальной велоергометричеськой проби (75 % ДУМАЮ, що визначає верхній рівень толерантності (переносимости) фізичного навантаження. При проведенні цього тесту навантаження на велоергометре збільшується східчасто (по 4 хв кожний щабель) доти, поки ЧСС випробуваного не досягне рівня, що відповідає 75 % МПК; наприклад, для здорових чоловіків середнього віку 300-600 —і 900 кгм/хв. Динаміка цих показників у процесі лікарського контролю об’єктивно відбиває зміни функціонального стану організму й ефективність використання оздоровчих програм. Додаткова коштовна інформація при медичному огляді буде отримана також при вимірі артеріального тиську, запису ЕКГ у спокої й після навантаження, визначенні ЖЕЛ і маси тіла.

Не менш важливе значення при рішенні питання про дозування тренувальних навантажень, їхньої ефективності має й грамотний самоконтроль, що дозволяє занимающимся оперативно й регулярно контролювати поточний функціональний стан. Він включає визначення об’єктивних показників діяльності серцево-судинної системи й оцінку суб’єктивних відчуттів. Основним об’єктивним критерієм переносимости й ефективності тренування є ЧСС. Величина ЧСС, отримана за перші 10 з послу закінчення навантаження, характеризує її інтенсивність. Вона не повинна перевищувати середніх значень для даного віку й рівня тренованості.

Сумарним показником величини навантаження (обсяг плюс інтенсивність) є величина ЧСС, виморена через 10 і 60 хв послу закінчення заняття. Через 10 хв пульс не повинен перевищувати 96 уд/хв, або 16 ударів за 10 з, а через 1 год повинен бути на 10-12 уд/хв (не більше) вище до робочої величини. Наприклад, якщо до початку перегони пульс був 60 уд/хв, те у випадку адекватності навантаження через 1 год послу фінішу він повинен бути не більше 72 уд/хв. Якщо ж протягом декількох годин після тренування значення ЧСС значно вище вихідних, це свідчить про надмірність навантаження, виходить, її необхідно зменшити. Тривале збільшення ЧСС (протягом декількох доби) звичайно спостерігається після подолання марафонської дистанції.

Об’єктивні дані, що відбивають сумарну величину тренувального впливу на організм (за тижневий і місячний цикл занять) і ступінь відновлення, можна одержати, щодня підраховуючи пульс ранком після сну, у положенні лежачи. Якщо його коливання не перевищують 2-4 уд/хв, це свідчить про гарний переносимости навантажень і повнім відновленні організму. Якщо ж різниця пульсових ударів більше цієї величини, це сигнал перевтоми, що починається; у цьому випадку навантаження варто негайно зменшити.

Ще більш інформативна ортостатичеськая проба. Порахуйте пульс, лежачи в постелі; потім повільно встаньте й через 1 хв знову порахуйте пульс у вертикальному положенні за 10із із наступним перерахуванням за 1 хв (для цього отриману величину потрібно помножити на 6) . Якщо різниця пульсу у вертикальному й горизонтальному положенні не перевищує 10-12 уд/хв, виходить, навантаження цілком адекватне й організм відмінно відновлюється після тренування. Якщо приріст пульсу становить 18-22 уд/хв, виходить, стан задовільне. Якщо ж ця цифра більше зазначених величин, це явна ознака перевтоми, що крім надмірного обсягу тренування може бути викликано іншими причинами (більші виробничі й побутові навантаження, постійне недосипання, перенесене захворювання й т. п.) . Незадовільні результати ортостатичеськой проби звичайно спостерігаються людей, що страждають від гіподинамії й повністю детренированних, а також у починаючих фізкультурників. З ростом тренованості поступово знижується реакція серцево-судинної системи на цей тест —і так само, як і ЧСС у стані спокою. Так, наприклад, за спостереженнями автора, у починаючих аматорів оздоровчого бігу перехід у вертикальне положення (після сну) викликає збільшення ЧСС на 20-30 уд/хв, а в добре підготовлених бігунів з багаторічним стажем занять —і всього на 8-16 уд/хв.

Для оперативного контролю за інтенсивністю навантаження, крім даних ЧСС, доцільно використовувати також показники подиху, які можуть визначатися безпосередньо під час перегони. До них ставиться тест носового подиху. Якщо під час перегони подих легко здійснюється через ніс, це свідчить про аеробний режим тренування. Якщо ж повітря не вистачає й доводиться переходити на змішаний носоротовой тип подиху, виходить, інтенсивність перегони відповідає змішаної аеробно-анаеробной зоні енергозабезпечення й швидкість варто трохи знизити. Так само успішно може використовуватися розмовний тест. Якщо під час перегони ви можете легко підтримувати невимушену розмову з партнером, виходить, темп оптимальний. Якщо ж ви починаєте задихатися й відповідати на питання односькладовими словами, це сигнал переходу в змішану зону. Ці тести підтверджує заповідь родоначальника оздоровчого бігу, знаменитого новозеландського тренера Артура Лидьярда —і "бігти легко" Не менш важливе значення для самоконтролю мають і суб’єктивні показники стану організму (сон, самопочуття, настрій, бажання тренуватися) . Міцний сон, гарне самопочуття й висока працездатність протягом дня, бажання тренуватися свідчать про адекватність тренувальних навантажень. Поганий сон, млявість і сонливість протягом дня, небажання тренуватися є вірними ознаками перевантаження. Якщо не вжити відповідних заходів і не знизити навантаження, пізніше можуть з’явитися більше серйозні симптоми перетренованості —і болю в області серця, порушення ритму (екстрасистолия) , підвищення артеріального тиську й ін. У цьому випадку треба на кілька тижнів припинити заняття й звернутися до лікаря. Після зникнення зазначених симптомів і поновлення занять необхідно починати з мінімальних навантажень, використовувати реабілітаційний режим тренувань. Для того щоб уникнути таких неприємностей, потрібно правильно оцінювати свої можливості й збільшувати тренувальні навантаження поступово.

Більшу допомогу що займається може зробити регулярне ведення щоденника самоконтролю, що дозволить виявити ранні ознаки перевтоми й вчасно внести відповідні корективи в тренувальний процес. Поточний самоконтроль і періодичний лікарський контроль підвищують ефективність і забезпечують безпека занять оздоровчою фізичною культурою.

БІГ ПРОТИ ХВОРОБ

Pages: 1 2