Роздум за твором Л. Смілянського «Лідер». Леонід Смілянський розповідає нам дивовижну історію про справжню дружбу між птахом і людиною. А почалося все із того, як хлопчик Степанко знайшов пораненого птаха. Гонуб був настільки слабкий, що ніхто не вірив, що він одужає. Але любов хлопчика, його доброта, турбота зробили неможливе. Голуб одужав. Вони стали справжніми друзями. Голуб туркотів біля Степанка, і той прокидався, годував птаха.

Та їхня дружба погано впливала на успішність Степанка. Хлопчик почав одержувати двійки у школі, бо весь час проводив з птахом. Батько вирішив покарати хлопця і завіз голуба дуже далеко від дому. Але перед цим Степанко довго тренував Лідера, так він назвав голуба, знаходити дім на значній відстані. І це допомогло. Лідера не було кілька днів, хлопчик дуже сумував, йому не вистачало пруга. Однієї ночі Степанкові наснився його голуб з голубкою. А прокинувшись, пін побачив Лідера біля свого ліжка.

Ця історія мене дуже вразила. У серці я засуджувала батька за необачний вчинок, адже в голуба був зламаний дзьоб, і він не міг сам їсти. Про це батько забув. Та це була лише перешкода, потім все стало добре.

Ми — люди і маємо бути відповідальні за тих, хто нам не байдужий. Адже це прояв людяності, чесності, доброти поваги. Саме такою має бути справжня людина.