Я так люблю Тетяну милу мою! А. С. Пушкін Роман у віршах “Євгеній Онєгін” названий ім’ям головного героя, але своїм ідеалом Пушкін уважає Тетяну. Тетяна - найрідше створення, натура глибока, любляча й жагуча. І в той же час усе в ній просто, природно й прекрасно. Пушкіна з великою теплотою малює образ Тетяни, втілюючи в ній кращі риси жінки

Розумом, своєрідністю вона різко виділяється із сільського суспільства, у якому живе. Розуміючи всю порожнечу життя в селі й навколишнім середовищі, що не може задовольнити її душу, Тетяна шукає Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру це задоволення в любовних романах і чекає людини, схожого на героя з її книг

У своїй уяві Тетяна створила ідеальний образ улюбленого, котрий втілив у собі Онєгін. Для дівчини не існував теперішній Євгеній. Вона наділила його якостями, узятими із книг, а не з життя. Увесь внутрішній світ Тетяни полягав у спразі любові, і вона з усією щирістю й простотою закохується в молодого дворянина. Тетяна перша зізнається в любові до нього - пише любовне послання

Скільки щирості в ньому! Скільки сильного, жагучого й глибокого почуття! Лист виражає повна довіра Онєгіну: Але так і бути! Долю мою Відтепер я тобі вручаю… Але мені порукою ваша честь, И сміло їй себе довіряю. Послання написане особливою мовою - мові “дівоцьких мріянь”. Воно, безсумнівно, торкне любо-те щиросердечною простотою, невигадливістю й, одночасно, багатством почуттів, чистотою

Це теперішня сповідь душі, недосвідченої душі дівчини. Будь Тетяна дружиною, вона любила б свого чоловіка, пожертвувала б собою заради дітей, і в цій жертві, у виконанні своїх жіночих обов’язків знайшла б своє щастя. І все без зайвих фраз і міркувань, із зовнішньою холодністю, як істинно глибока й сильна натура: По серцю я знайшла б друга, Була б вірна дружина И доброчесна мати. Але Тетяна вірить у те, що створено тільки для Онєгіна й потай сподівається на взаємність: Я чекаю тебе: єдиним поглядом Надії серця оживи… Вона не приховує своїх почуттів, а, зовсім навпаки, дає вихід своїм щиросердечним поривам. Сам лист є поривом страсті, туги й ніжності. Слова послання підібрані з дуже великою точністю

Як тонкий психолог, Пушкін майстерно зображує всі жіночі емоції. Поет переживає разом зі своєю героїнею. Незважаючи на те що він завжди перебуває як би поруч із нею, вона нескінченно самотня

Немає людини, що міг би скласти їй гідну компанію, але Тетяна сподівається, що цією людиною буде Онєгін: Уяви: я тут одна, Ніхто мене не розуміє, Розум мій знемагає, И мовчачи гинути я повинна. Я чекаю тебе… Сам поет уважає образ Тетяни бездоганним образом російської жінки, втіленням чистоти, моральної бездоганності, правдивості й жіночності. Якщо про Онєгіна Пушкін говорить: “Мені подобалися його риси…”, те Тетяну він називає “мій вірний ідеал”. Виходить, в Онєгіні автор не все схвалює, а в Тетяні - усе. Далеко не всім дано так глибоко почувати й так щедро любити

Тетяна вірить у долю й у Бога: Те у вышнем призначене раді… Те воля неба… Я знаю, ти мені посланий богом… Пушкін створив героїню з незвичайно гарячим серцем. Скільки почуттів, надій, скільки життя в ньому! Тетяна живе, поки почуває, любить, страждає. Вона живе, поки живе її серце, що палає від достатку щирих високих почуттів. Все краще в ній. Тільки вона могла написати краще з любовних визнань

Тільки такий великий поет, як А. С. Пушкін, міг створити цю героїню. Поет не стримує своїх почуттів, коли говорить: “Я так люблю Тетяну милу мою”. Але все-таки він випробовує неї, змушує страждати, змушує любити. Напевно, Пушкін думав, що тільки через таке випробування зможе розкрити багатий внутрішній мир дівчини. І цей мир весь розкривається саме в листі. От чому поет “свято береже його”. Він береже не папір зі словами, а рідку дивну й тонку душу, який не зустрічав у реальному житті

Сама ідея написати любовний лист могла прийти тільки до теперішнього романтика, неординарній особистості. Любов стала іскрою, що розпалила цілу пожежу в серце Тетяни. Любов розбудила її почуття, привела душу у хвилювання. Усе в ній заворушилося, зайнялося

Але Тетяна не розуміє цього й просить Онєгіна: Надії серця оживи Иль сон важкий перерви… Пушкін наділяє Тетяну вмінням передбачати майбутнє. Адже поет і сам не раз пророкував у своїх віршах. У Татьянином листі теж утримується пророцтво: Бути може, це все порожнє, Обман недосвідченої душі! І призначене зовсім інше… Лист насичений риторичними питаннями й окличними реченнями. Це підкреслює його емоційність. Можна знайти чимало рядків, які закінчуються многоточием.

Утримуючий глибокий зміст, такі рядки затримують той єдиний подих, на якому читається лист. Таке цільне, змістовне, відкрите послання западає в душу й залишається в пам’яті надовго. Головне, що шукав Пушкіна, що хотів виразити, чим хотів поділитися з людьми, - це гармонія. У Тетяні він створив гармонічну єдність кращих якостей. І ці Татьянины щиросердечні якості стали вічними цінностями