“Правда Божия… діє не так, що Бог для свого задоволення хоче мучення й смерті грішника…, а так, що Бог… від вічності надав право на життя й блаженство тільки добру (Побут. 1:31) …, керується вона (правда Божия) уже не почуттям образи, а моральним достоїнством буття” .

Т. о. правда - Божия - є любов і єдино, що потрібно від людини - це відкрити своє серце для прийняття плодів спокутної жертви Христа-Рятівника, даруемих безоплатно по Його доброті. Покарання грішників відбувається “тому єдино, що не встигли ще цілком засвоїти собі заслуги Рятівника, по чи слабості віри в Нього, або по недостатності покаяння, а головне тому, що не принесли плодів гідні покаяння й саму справу не очистилися від гріхів” . Бог - абсолютне добро, любов, милість і справедливість, а не тиран-волюнтарист із садистичними похилостями, що вимагає задоволення своїх примх, незважаючи ні на що

В IV в. Церквою були засуджені спроби оригенистов раціонально обґрунтувати ідею апокастасиса (загального відновлення) - рятування всього утвору від уз пекла. В Одкровенні говориться про вічні мучення й Господь забороняє вигадувати спекулятивні навчання, для доповнення того, що приховано від нашого знання. Однак залишається надія, що виростає з литургического й містичного досвіду Церкви, на порятунок всіх людей, скасування пекла й кончини вічних страждань силою “всехитрейшего Слова” ^.

У Священному Писанні не сказане про те, як буде відбуватися приватний суд, але ми знаємо, що “людинам покладено один раз умерти, а потім суд” (Еф. 9:27) . “Легко для Добродії - у день смерті віддати людині по справах його, - сказано в книзі премудрості Ісуса, сина Сирахова (11, 26-27) . При смерті особливе місце приділяється ангелам, які беруть душу померлі (Лк. 12:20) і відносять “на лоно Авраамово” або в пекло (Лк. 16: 22-23) . Але на своєму шляху душу зустрічає “начальства” , “влади” , “мироправителей тьми століття цього” , “парфумів злості піднебесної” (Еф. 6:12) , “пануючих у повітрі” і “діючих нині в синах противления” (Еф. 2:2) , що ходять “як рикаючий лев, ища кого поглинути” (1Пет. 5:8) . День кончини називається “удень злим” , коли треба “всі переборовши, устояти” (Еф. 6:13) і “якщо ми, одержавши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається більше жертви за гріхи, але якесь страшне очікування суду й лють вогню, готового пожерти супротивників” (Евр. 10: 26-27) .” Страшно впасти в руки Бога живого!” - викликує апостол (Евр. 10:31) . До останнього суду душі “не одержують доконаного воздаяния за справи свої; але… не всієї душі перебувають в однаковому стані, і не в те саме місце посилають” (Правосл. исп. Кафол. і Апост. Церкви Вост. (1662 р.) , вопр. 61) ^. На Страшному суді ж відбудеться остаточний поділ: “багато хто зі сплячих у поросі землі пробудяться, одні для життя вічної, інші на вічну наругу й посоромлення” (Даний. 12:2) , “і підуть ці в борошно вічну, а праведники в життя вічну” (Мф. 25:46) .

Священне Писання про зміну живих у Другому Пришесті.

З Одкровення нам відомо, що перед кончиною миру “Сам Господь при звіщенні, при гласі Архангела й трубі Божией, зійде з неба, і мертві в Христі воскреснуть колись; потім ми, що залишилися в живих, разом з ними піднесені будемо на хмарах у стрітення Господу на повітрі, і так завжди з Господом будемо” (1Фес. 4: 16-17) . Тоді ж Господь “уничиженное тіло наше перетворить так, що воно буде згідно славному тілу Його” (Фил. 3:21) . Одночасно з воскресінням мертвих відбудеться й миттєва зміна живих “раптом, у мить ока, при останній трубі” (1Кор. 15:52) . Весь утвір Божие стане перед Христом у перетвореному, безсмертному “духовному тілі” (1Кор. 15:43) : “мертві воскреснуть нетлінними, а ми (живі) змінимося” (1Кор. 15:52) . Повне знання про властивості духовних тіл, про влаштування життя майбутнього століття приховано від нас до часу: “тепер ми бачимо, як би крізь тьмяне скло, гадательно, тоді ж лицем до особи; тепер знаю я почасти, а тоді пізнаю, подібно як я пізнаний” (1Кор. 13:12) .

Pages: 1 2