У «Думі про козака Голоту» відображається одна зі сторінок історії України — боротьба нашого народу проти турецьких загарбників. Рядки думи переносять нас у XVI—XVII століття. У ті часи татарські й турецькі військові загони були справжнім лихом для українців. Вони зненацька нападали на міста й села, грабували та руйнували їх, а людей уводили в полон та продавали на невільницьких ринках. Але народ відстоював свою незалежність, мужньо захищав власні землі. Найважливішою силою в цій боротьбі стало козацтво, яке не лише відбивало напади неприятелів, але й саме нападало на ворогів у Криму та Туреччині, звільняючи в’язнів. Народ увічнив подвиги славетних козаків у думах. Так, у «Думі про козака Голоту» змальовується перемога козака над татарином. Козак названий Голотою тому, що він убогий. На ньому старенька «семиряга», дірява «шапка-бирка», а на ногах «постоли в’язові» й «онучі китайчані» з валовими зав’язками. Але, незважаючи на такі «шати», козак має гарного «коня вороного» та «ясненьку зброю». У думі особливо підкреслюється, що Голота — мирна людина: «ні города, ні села не займає». Він любить рідну землю й не знає страху: «не боїться ні огня, мі меча, ні третього болота». Зовсім інакше змальовується образ татарина. Він — заможна Людина, має гарний дім і дороге вбрання. Але головна мета його життя — це нажива, він прагне розбагатіти якомога більше. Ми переконуємося, що татарин занадто жадібний, оскільки він мріє захопити козака живцем і продати його в неволю. А страждання козака та його туга за рідною землею татарина не обходять. Однак у чесному бою козак Голота переміг татарина. У думі народ прославляє відважного й мужнього Голоту та виплює побажання, щоб козаки

Хорошії мислі мали… І неприятеля під ноги топтали!