Перші два глави до приїзду в Білогірську міцність- експозиція; друг поруч друга поставлені дві головних особи, історія відносин яких і становить основну внутрішню тему роману: молодого дворянина Гринева й вождя селянського повстання Пугачова. Це композиційне розташування підкреслене назвами глав: «Сержант гвардії», «Вожатий». А в тім сні, що бачить Гринев відразу ж після зустрічі з невідомим вожатим і в якому сам він убачає «щось пророче», як би передвіщається «дивна» історія їхніх майбутніх взаємин, образно виражена основна внутрішня тема роману

Зовсім очевидно, що якби замість вожатого - самого Пугачова - Гринев зустрів у степу, як це передбачалося первісними планами, «покаліченого башкирца» або когось із прихильників Пугачова, така струнка й чітка композиція не могла б мати місця. Наступні сім глав (III-IX) оповідають про приїзд Гринева в Білогірську міцність і про життя його там. Перші три із цих семи глав (III-V) являють собою як би безпосереднє продовження найпершої глави роману - першої частини експозиції. Пугачова тут ні, і всього цього глави не виходять за рамки сімейної історії Гринева, перипетій його роману. У них дається докладний опис сімейства Миронових, розповідається про виникнення почуття Гринева до Маші Миронової, зіткнення його через неї зі Швабриним, освідчень у коханні між пораненим Гриневим і Машею. Однак після різкого листа Гринева-отца, що категорично відмовив у згоді на шлюб сина з капітанською дочкою, роман їх заходить у глухий кут, тому що Маша настільки ж рішуче відмовляється вийти заміж за Гринева «без благословення» його батьків

• «Я впав у похмуру замисленість, що харчували самітність і бездіяльність. Любов моя розпалювалася в самоті й година від години ставало мені тягостнее. Я втратив полювання до читання й словесності. Дух мій упав. Я боявся або збожеволіти, або вдаритися в розпусту. Несподівані події, що мали важливий вплив на все моє життя, дали раптом моїй душі сильне й благе потрясіння».

Так закінчує останню із цих трьох глав Гринев. ПРО «несподівані події», які принесли із собою ряд суровейших випробувань і для самого Гринева й для Маші Миронової, але разом з тим повідомили душі Гринева «сильне й благе потрясіння» і вивели його роман з Машею з тупика, повествуется в главі «Пугачовщина». У цій главі дається зовсім коротка історична довідка про політичне положення в Оренбурзькому краї в роки, безпосередньо попередньому повстанню під предводительством Пугачова, розповідається про початок повстання й про наближення військ Пугачова до Білогірської міцності

Глава «Пугачовщина» є як би вододілом, що членує сім «білогірських» глав на дві майже рівні половини, що відокремлює перші три, чисто «сімейні», глави від інших трьох глав, у яких романтичні відносини Гринева й Маші утягуються у вихор історичних події й політичних потрясіннях, що розмежовує білу-горянську ідилію, порушену на короткий час лише двобоєм між Гриневим і Швабриним, від білогірської трагедії

Відповідно міняється й самий темп оповідання. У перших трьох білогірських главах описується те, що відбувалося протягом майже цілого року (з початку зими 1772 року до жовтня 1773 року); у трьох останніх - те, що відбулося протягом усього біля доби

Подібно тому як три перші білогірські глави пов’язані з першою частиною експозиції, три останні безпосередньо зв’язані і як би продовжують другу її частину (другий розділ). Знову поруч із Гриневим виявляється Пугачов, причому прямою сполучною ланкою між цими главами й другим розділом є «пророчий» сон, що бачить під час бурану Гринев. Гринев у сні вертається додому й довідається, що батько його при смерті. Однак, ставши на-коліна в його постелі, щоб одержати останнє батьківське благословення, Гринев раптом бачить, що перед ним зовсім не батько:

• «Замість батька мого бачу в постелі лежить мужик із чорною бородою, весело на мене поглядаючи. Я в здивуванні обернув до матінки, говорячи їй: «Що це значить? Це не панотець. І до якій мене статі просити благословення в мужика?» - «Однаково, Петруша,-відповідала мені матінка,- це твій посажений батько; поцілунок у нього ручку, і нехай він тебе благословить…» Я не погоджувався. Тоді мужик підхопився з постелі, вихопив сокиру через спину й став махати в усі сторони. Я хотів бігти… і не міг; кімната наповнилася мертвими тілами; я спотикався об тіла й сковзав у кривавих калюжах… Страшний мужик ласкаво мене кликав, говорячи: «Не бойсь, підійди під моє благословення…» Жах і здивування опанували мною…»

Яскрава символіка сну («сокира», яким розмахує «мужик», «мертві тіла», «криваві калюжі») підкреслено прообразует реальні події, свідком яких є Гринев після узяття Пугачовим Білогірської міцності. А слова «страшний мужик ласкаво мене кликав» точно визначають відносини, що складаються надалі між Пугачовим і Гриневим, так само як і відношення Пугачова до Маші після того, як він довідався, що вона — сирота й наречена Гринева: «Потім звернувся він до Марье Іванівни й сказав їй ласкаво: «Виходи, червона дівиця; дарую тобі волю. Я государ». Те ж слово «ласкаво» знаходимо й в епіграфі, що Пушкін подає главі «Заколотна слобода», безпосередньо зв’язуючи його з Пугачовим:

• У ту пору лев був ситий, хоч із роду він лютий. «Навіщо подарувати изволил у мій вертеп?» - Запитав він ласкаво.

Цей тісний зв’язок між сном і наступною явою підсилюється й прямими текстуальними перекликами. Козаки-«згубники», які тягнуть Гринева до шибениці, повторюють: «Не бось, не бось». Помилуваного Пугачовим Гринева приведуть до його й ставлять перед ним «на коліна».

• «Пугачов простягнув мені жилаву свою руку. «Цілуй руку, цілуй руку!» - говорили біля мене… «Панотець, Петро Андреич! - шепотів Савельич, коштуючи за мною й штовхаючи мене.- Не впирайся! що тобі коштує? плюнь так поцілунок у злод… (тьфу!) поцілунок у нього ручку».
• Неважко встановити й інші паралелі. Слова Гринева в оповіданні про сон: «бачу в постелі лежить мужик із чорною бородою, весело на мене поглядаючи»,- перегукуються з наступним описом вигляду Пугачова. Про його чорну бороду неодноразово згадується, починаючи з того ж другого розділу: «Де ж вожатий?» - запитує Гринев у Са-вельича після приїзду на постоялий двір. «Тут, ваше благородіє»,- відповідав мені голос зверху. Я глянув на полати й побачив чорну бороду й два блискаючі очі».

Через трохи рядків знову: «У чорній бороді його показувалася проседь». У восьмому розділі: «Пугачов на першому місці сидів, облокотясь на стіл і підпираючи чорну бороду своїм широким кулаком». Те ж і про веселість Пугачова: «Пугачов дивився на мене пильно, зрідка прищулюючи ліве око з дивним вираженням крутійства й насмішкуватості. Нарешті він засміявся, і з такою невдаваної веселостию, що і я, дивлячись на нього, став сміятися, сам не знаючи чому» (восьма глава). «Пугачов весело із мною привітався…» (одинадцята глава). Прийом «пророчого» сну застосовується Пушкіним неодноразово (згадаємо сон Тетяни в «Євгенії Онєгіні», сон Григорія в «Борисові Годунове»). В «Капітанській дочці» Пушкін дає цьому психологічну, тобто, по суті справи, реалістичну мотивування, вкладаючи у вуста Гринева наступне «вибачення» перед читачами: «Мені приснився сон, якого ніколи не міг я забути й у якому дотепер бачу щось пророче, коли міркую з ним дивні обставини мого життя. Читач вибачить мене: тому що, імовірно, знає по досвіду, як споріднено людині віддаватися марновірству, незважаючи на всіляке презирство до забобонів».

Однак у даному випадку мотив «пророчого» сну цікавить нас не сам по собі, а по тому, з якою майстерністю використав його Пушкіна в чисто художніх цілях, щільно скріпивши цим мотивом окремі ланки роману в єдине й струнке композиційне ціле

Якщо в експозиції Пугачов робить серйозну послугу Гриневу під час бурану, якщо в білогірських главах він з подяки за «склянку вина й заячий кожух», якими винагородив його Гринев, дарует йому життя, то в цих чотирьох главах він є свого роду земним провидінням Гринева, улаштовує його сімейне щастя, тобто в сутності грає стосовно нього ту роль, що Петро I грає стосовно свого хрещеника Ганнибалу в пушкінському «Арапі Петра Великого».

Ця благодійна роль вождя селянського повстання виступає особливо опукло, оскільки від представників протилежного - урядового - табору Гринев ніякої підтримки не одержує

Pages: 1 2